Сексуальність людини

Сексуальність являє собою рушійну силу соціальної активності людини, оскільки спрямована на досягнення не тільки сексуального задоволення, а й соціально-психологічного стану, що позначається як «щастя», підвищення якості життя.^{[джерело?]} Переживання, пов'язані зі статтю, визначають вибір того чи іншого варіанту поведінки навіть у ситуаціях, свідомо не пов'язаних з сексуальними контактами у вузькому сенсі.

Сексуальність є одним з важливих рушійних факторів у пізнанні людиною навколишньої дійсності. Зигмунд Фрейд писав, що «потяг до пізнання у дітей разюче рано і несподівано інтенсивним чином зупиняється на сексуальних проблемах, навіть пробуджується ними»[2].

Сексуальність є чинником, що спонукає людей до спільного проживання та діяльності, є рушійною силою зближення та об'єднання людей, однією з основних складових сімейного життя. Сексуальність є невід'ємним бажанням проявити своє внутрішнє лібідо для трансформації зовнішнього прояву поведінки в матеріальному середовищі.

Фізіологічні механізми, що обумовлюють формування та здійснення сексуальних реакцій невід'ємно притаманні людині як біологічному виду, їх формування є генетично обумовленим. У той же час, оскільки людина має не тільки біологічну, але й соціальну природу, формування сексуальності виявляється пов'язаним з умовами його існування: соціальним оточенням, умовами життя і т. д. На формування сексуальності впливають також такі фактори, як, наприклад, повноцінність харчування.^{[джерело?]}

Оскільки до моменту початку статевого дозрівання, коли починають проявляти себе закладені в людину сексуальні потреби, особистість людини вже значною мірою сформована, на розвиток сексуальності впливають вже наявні в цей період особистісні риси, притаманна навколишньому суспільству система моральних норм,^{[джерело?]} агресивність,^{[джерело?]} інші позитивні та негативні соціальні риси і чинники.^{[джерело?]} Переважання в період статевого дозрівання агресивних чи антисоціальних рис характеру, неправильне сексуальне виховання (або його відсутність) може спричинити формування сексуальних потреб, які відхиляються від суспільного поняття норми.^{[джерело?]} На формування сексуальності впливає також рівень інтелектуального розвитку, оскільки в основі вищої форми розвитку сексуальності людини — еротичної любові, наявність якої відрізняє людину від інших тварин, лежить насамперед інтелект.

Людська сексуальність (як сексуальна орієнтація) закладається ще до моменту народження, натомість виявляється найчастіше у підлітковому віці. Увесь спектр можливих варіацій сексуальності людини умовно поділений на визначені терміни: гетеросексуальність, бісексуальність, гомосексуальність, асексуальність, транссексуальність тощо. Натомість стає очевидним, що сексуальність кожної людини має свої відмінності, що пов'язано з індивідуальністю, фізіологічною та психологічною, соціально-поведінковою неоднаковістю. Тому у деяких людей можуть виникати проблеми під час визначення своєї сексуальної орієнтації та гендерної ідентифікації.

Хоча основним у процесі формування сексуальності є самопізнання, порівняння та інші форми самостійного освоєння індивідом дійсності, на нього також певною мірою впливають наявні в суспільстві настрої та упередження, цілеспрямовані т.з. «програми формування сексуальності», які можуть як придушувати всі «ненормативні» форми її прояву, так і сприяти формуванню її «нормативних» форм, що може бути характерним для гомофобних, сексуально не просвічених чи релігійних суспільств, де з тієї чи іншої причини будь-яка відмінність від «традиційних» відносин вважається неприйнятною. на основі наукової сексуальної освіти.^{[джерело?]} Необхідно враховувати, що придушення сексуальних реакцій найчастіше спричиняє внутрішній дискомфорт, перехід сексуальної напруги в інші емоційні форми, у тому числі в такі, що пов'язані з агресією.^{[джерело?]}

Сексуальність є невід'ємною ознакою фізичного та психічного здоров'я, як у молодому, так і в літньому віці. Відзначається, що збереження сексуальних потреб у старості характерно для людей з більш високим рівнем інтелекту, що мають більш високу якість життя, виявляли велику сексуальну активність у молодому віці. Сексуальність є невід'ємним бажанням проявити своє внутрішнє лібідо для трансформації зовнішнього прояву поведінки в матеріальному середовищі.

Зважаючи соціальний характер сексуальності, можна виділити кілька її культурних типів, що відрізняються характером допустимих проявів статевих почуттів[3]:

• Аполонівський тип, характерний для античного суспільства, а в сучасний період — для корінних жителів деяких островів Тихого океану. У цьому культурному типі сексуальність розглядається нарівні з іншими потребами людини (в їжі, сні і т. д.), відсутня розвинена система пов'язаних зі статевими стосунками табу та обмежень. Окремі складові частини цієї культури простежуються також у сучасних рухах натуризму, а також деяких релігійних сектах (адаміти).
• Ліберальний тип, що характеризується терпимістю щодо широкого розмаїття проявів сексуальності, відсутністю примусу до певних нормативним форм сексуального поведінки. У той же час, цей тип культури не розглядає сексуальність суворо як природну, біологічну складову життя людини, сексуальність в ньому є однією з важливих складових соціальних взаємин.
• «Культури бідності», що формуються в пролетарському та селянському середовищі, як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються з помітним впливом патріархальних традицій. Для цієї культури характерний малий рівень поінформованості окремих суб'єктів про питання сексуальності, відсутність організованої системи сексуального виховання, у тому числі в сім'ї, ставлення до чільної ролі чоловіка та підпорядкованої ролі жінки, допустимості насильства в статевому та сімейному житті.
• Культури коханців, які характеризуються поширеністю «подвійних» моральних стандартів, які засуджують відкриті прояви сексуальності, але допускають «за закритими дверима» окремі прояви сексуальної свободи, у тому числі подружню зраду (для обох партнерів або тільки для чоловіка).
• Оргіастичні культура, абсолютизує мету досягнення задоволення як результату сексуальних відносин, і що допускають для цього всі форми сексуальної активності, у тому числі гомосексуальність, сексуальні девіації, групові форми сексуальної активності і т. д. Елементи оргіастичної культури були характерні для Давнього Риму, комуністичних сект перших століть християнства[3], придворної, аристократичної і богемного середовища Нового часу, лібертинажу, комун хіпі, а зараз вони зустрічаються в деяких міських субкультурах.
• Містичні культури, в яких сексуальна поведінка є формою реалізації релігійних і філософських приписів (даосизм, тантризм).
• Репресивні культури, які прагнуть до практично повного придушення сексуальності, що виражається у вкрай суворих заборонах на позашлюбні та дошлюбні зв'язки, відсутності системи сексуального виховання, обмеження ролі сексуальних стосунків у шлюбі продовженням роду. Вказується, що такі культури пригнічують розвиток пов'язаних з сексуальністю особистісних рис, у тому числі романтичної любові.
• Пуританська культура, яка є крайнім вираженням релігійної установки християнства на відмову від земних задоволень, в тому числі сексуальних. Для пуританської культури характерні цензурні заборони, що стосуються всіх хоча б опосередковано пов'язаних з сексуальністю тим літератури та мистецтва, і навіть медицини, поширення хибних уявлень про шкоду сексуальних відносин (наприклад, про те, що мастурбація викликає імпотенцію, сліпоту, оволосіння долонь), жорстокі методи заходу сексуальних переживань у підлітків, встановлення кримінальної відповідальності за окремі різновиди сексуальних практик. Пуританська культура з'явилася в XVII столітті в Англії, розквіт її зв'язується з правлінням королеви Вікторії в XIX столітті («вікторіанства»), пізніше вона розповсюдилася в Європі та США. Позиції пуританської культури в західній цивілізації були дуже ослаблені сексуальними революціями в XX столітті, однак в окремих країнах її вплив продовжує залишатися досить високим.

• Ерос і цивілізація

• The International Encyclopedia of Sexuality (англ.)
• Human Sexuality: An Encyclopedia. Edited by Erwin J. Haeberle. Original editors: Vern L. Bullough and Bonnie Bullough (англ.)
• Growing Up Sexually. Volume I. World Reference Atlas (англ.)
• Теорія неймовірності. Формула сексуальності (рос.)
• Сексуальність по Фрейду (рос.)