Селезінник

Селезінник[1], аспленій[2], занігтиця[1], костянець[1] (Asplenium) — рід папоротей. Часто розглядається як єдиний рід родини Aspleniaceae. Назва роду походить від грецьких слів α — заперечення та σπλεν селезінка, оскільки деякі листовики використовували для лікування захворювань цього органа.

Селезінник
Asplenium trichomanes
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Багатоніжкові (Polypodiales)
Підпорядок: Aspleniineae
Родина: Селезінникові (Aspleniaceae)
Рід: Селезінник (Asplenium)
L.
Типовий вид
Asplenium marinum
L., 1753
Види

понад 700, див. посилання

Синоніми

Phyllitis

Вікісховище: Asplenium

Опис

Це рослини з перистим або вільчатим «листям» (точніше вайями, що не є справжнім листям) і короткими вертикальними або повзучими кореневищами, у тропіках — часто великі, з перистими або цілісними ваями завдовжки до 2 м і товстими кореневищами з масою сплутаного коріння.

Поширення

Рід Аспленій містить близько 700 видів, які поширені по всій земній кулі. У складі флори України сучасні флористи описують 10 — 13 видів, які спорадично зустрічаються практично по всій території країни, переважно в місцях із відслоненнями гранітів, пісковиків, вапняків та інших кристалічних порід. За даними В. М. Голубєва лише в Криму зростає 11 видів цього роду.[3]

Перелік деяких видів

Asplenium aethiopicum
(A. australasicum), один з папоротів, який називають «Пташине гніздо»
Sea spleenwort (A. marinum)

Примітки

  1. Asplenium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. К. : Наук. думка, 1987.
  3. Голубев В. Н. Биологическая флора Крыма. — Ялта: Изд-во ГНБС, 1996. — 86 с. (рос.)
  4. Murphy, Rosaline J; Page. Cristopher N, Parslow, Rosemary E, Bennallick, Ian J (2012). Ferns, Clubmosses, Quillworts and Horsetails of Cornwall and the Isles of Scilly. Truro: ERCCIS. ISBN 978 1 902864 07 5.
  5. Asplenium × kenzoi Sa. Kurata Germplasm Resources Information Network
  6. N. Murakami, S. Nogami, M. Watanabe & K. Iwatsuki (1999). Phylogeny of Aspleniaceae inferred from rbcL nucleotide sequences. American Fern Journal 89: 232–243. doi:10.2307/1547233.
  7. The list of plant and animal species for which the status of natural rarities was established. Процитовано 26 серпня 2010.

Посилання

Джерела

  • Нестерук Ю. Рослинний світ Українських Карпат: Чорногора. Екологічні мандрівки. — Львів : БаК, 2003. — С. 58. — ISBN 996-7065-25-1.
  • О. О. Безсмертна, М. М. Перегрим, О. В. Вашека. Рід Asplenium L. (Aspleniaceae) у природній флорі України // Ukr. Botan. Journ., 2012, vol. 69, No 4. С. 544—558. ISSN 0372-4123
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.