Селищенська волость

Селищенська волость — адміністративно-територіальна одиниця Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Селищі.

Наприкінці ХІХ ст. до волості булоп риєднано більшість поселень (окрім Моквина) ліквідованої Моквинської волості.

Станом на 1885 рік складалася з 19 поселень, 16 сільських громад. Населення — 9380 осіб (4671 чоловічої статі та 4709 — жіночої), 636 дворових господарства[1].

Основні поселення волості:

• Селищі — колишнє власницьке село при річці Случ за 65 верст від повітового міста, 850 осіб, 105 дворів; волосне правління; православна церква. За 6, 8, 10, 15, 20, 24, 25, 26, 30 та 40 верст - смоляні заводи. За 10 верст - німецька колонія Соломяк з молитовним будинком та школою. За 11 верст - колонія Корнелин із молитовним будинком та школою. За 12 верст - колонія Городище з молитовни будинок та школою.
• Адамівка — колишнє власницьке село при річці Случ, 31 особа, 4 двори, винокурний завод.
• Більчаки — колишнє власницьке село при річці Случ, 310 осіб, 46 дворів, постоялий двір, смоляний завод.
• Бистричі — колишнє власницьке село при річці Случ, 918 осіб, 97 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин, цегельний завод.
• Губків — колишнє власницьке село при річці Случ, 361 особа, 43 двори, православна церква, каплиця, постоялий будинок
• Людвипіль — колишнє власницьке містечко при річці Случ, 37 осіб (приватних осіб 830), 4 двори, православна церква, кладовищенська католицька каплиця, синагога, 3 єврейських молитовних будинки, богадільня, 16 лавок.
• Маренин — колишнє державне село при річці Случ, 484 особи, 57 дворів, православна церква, водяний млин.
• Погорілівка — колишнє власницьке село, 688 осіб, 89 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Устя — колишнє власницьке село при річці Случ, 350 осіб, 58 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.