Губків

Гу́бків село в Україні, у Березнівському районі Рівненської області. Населення становить 788 осіб.

село Губків
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада  Березнівський район
Рада Губківська сільська рада
Основні дані
Населення 788
Площа 1,18 км²
Густота населення 667,8 осіб/км²
Поштовий індекс 34654
Телефонний код +380 8–03653
Географічні дані
Географічні координати 50°49′50″ пн. ш. 27°03′04″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Місцева влада
Адреса ради 34654, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Губків, вул. Шевченка, 20а
Карта
Губків
Губків
Мапа

 Губків у Вікісховищі

Найцікавіші місця для приїжджих — це ландшафтний парк у самісінькій долині річки Случ. Він входить у сотню чудес світу. Також тут збереглися руїни Губківського замка XV століття. До сьогодні залишились лише частина стін та декілька башт, а також засипаний замковий колодязь[1].

Географія

Розташоване на правому березі річки Случ.

Історія

Губківський замок. Наполеон Орда

Вперше у письмових джерелах Губків згадується 1504 р., коли замок і містечко зруйнували татари. У пізніших актах іноді іменувався як Хупків.

У XV ст. тут був побудований оборонний замок, руїни якого досі збереглися на високому березі на околиці села.

З першої половини XVI ст. власниками Губкова були руські шляхтичі Семашки, у XVII ст. переходить до русинів Даниловичів, потім Цетнерів. Після заміжжя Терези Теофілі Цетнер за Юзефом Потоцьким (белзький староста) містечко стало власністю (чи у посіданні) представників роду Потоцьких. Син Юзефа Франциск Салезій 1744 року продав тучинський та губківський «ключі» магнату Станіславу Любомирському — дідичу Рівного.

Містечко й замок зазнавали частих нападів. Так, 1596 р. замком заволоділи війська Григорія Лободи. У маніфесті 1704 р. зазначалося, що містечко під час постоїв московського війська пограбоване і знищене й у ньому не залишилося жодної корчми чи винниці. 1708 р. губківський замок зруйнували шведи, а місто занепало, перестали проводитися ярмарки і торги.[2] В 1727 р. на все село залишилося всього 38 дворів. Тому 1729 р. вцілілі жителі переселилися за р. Случ і заснували нове поселення Людвипіль (тепер Соснове).

Населення

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 784 особи[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 99,62 %
білоруська 0,13 %
російська 0,13 %

Пам'ятки

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.