Семенівка (Баришівський район)
Семе́нівка — село в Україні, у Бориспільському районі районі Київської області. Населення становить 1346 осіб. Орган місцевого самоврядування — Студениківська сільська громада.
| село Семенівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Київська область | ||
| Район/міськрада | Бориспільський район | ||
| Громада | Студениківська сільська громада | ||
| Облікова картка | с. Семенівка[1] | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | наприкінці XVI століття | ||
| Населення | 1 346 | ||
| Площа | 4,76 км² | ||
| Густота населення | 282,77 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 07552 | ||
| Телефонний код | +380 4576 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°14′51″ пн. ш. 31°30′45″ сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
100 м[2] | ||
| Водойми | р. Трубіж | ||
| Відстань до районного центру |
30 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 08421, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Студеники, вул. Переяславська, 19 | ||
| Сільський голова | Кочерга Микола Миколайович[3] | ||
| Карта | |||
  Семенівка | |||
 Семенівка | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Географія
Село розташоване за 30 км від Баришівки та 15 км від Березані. Через село проходить автошлях М03.
Історія
Семенівка заснована наприкінці XVI століття. За гетьманським універсалом 1674 року Івана Самойловича та жалуваною грамотою 1688 року ці землі перейшли у власність полковника Переяславського Родіона Думітрашко-Райчо. Більшість його володінь знаходилася у Бережанській та Баришівській сотнях.
1730 року села Березань та Семенівка належали дружині племінника Думітрашка Анастасії Забілі. Виходець з Сербії Марк Думітрашко, який був одружений на доньці свояка Мазепи Дмитра Зеленського, одержав від гетьмана це володіння. У 1702 році Думітрашко віддав села, де мешкало лише 53 особи, в управління Олексію Марковичу. Пізніше в Семенівці мешкали дворяни Сукенки, Пархоменки, поміщик Лукаш, в якого було 300 га землі. Наприкінці ХІХ століття лише 15 % селян мали коней, тому багато хто з них виїжджав на заробітки в Таврію.
з 1756 року церква св. Стефана[4]
Є на мапі 1812 року[5]
1885 року у Семенівці відкрилася трьохкласна земська школа, для якої земством було збудовано приміщення з класною кімнатою та кімнатою для вчителя. В цьому приміщенні навчалося три класи разом чисельністю близько 30-40 учнів. Дітей навчав відставний солдат Олександр Бараннік. Він викладав арифметику та російську мову. Закон Божий викладав настоятель місцевої церкви.
1910 року в школі відкрито четвертий клас, де навчалися самі дівчатка. На той час у школі працювали два вчителі, одна з них — дочка місцевого пана Людмила Федорівна Мишта. У 1915 році в Семенівці відкрили чотирикласну земську школу, що містилася у хаті Грецька Омелька.
1921 року в селі встановлено радянську владу. Земля була поділена між семенівцями. Заможним селянам була встановлена норма: вони не могли мати більше 12 десятин землі.
1928 року в Семенівці створено ТСОЗ, головою якого був Кузьма Коломієць. Пізніше ТСОЗ реорганізовано у п'ять колгоспів, зокрема — «Зірка», «Надія», інші назви невідомі, а 1931 року всі семенівські колгоспи об'єднано в один — колгосп «КІМ», головою якогопротягом перших трьох місяців був Мартин Тихий, згодом його місце посів Сергій Коломієць.
У 1929—1930 роках в селі організовано лікнеп, де навчалося доросле населення. У 1932 році в селі споруджено школу-семирічку, а 1940 року — десятирічку.
Під час Голодомору 1932-1933 років багато людей померло від голоду. Дані про кількість померлих не збереглися, але свідки тих подій згадували, як кожен день ховали по декілька десятків селян.
1941 року до лав Червоної армії було мобілізовано майже все чоловіче населення села. У вересні 1941 року в околицях Семенівки точилися жорстокі бої. Через ліси, які оточують Семенівку і Леляки, пробирався з боями загін київських добровольців-залізничників. Під Семенівкою загинув командир цього загону С. П. Голованьов. Про дев'ятиденний бій під Семенівкою у своїй книзі «Дорога испытаний» написав Борис Ямпольський[6].
20 вересня 1943 року, під час відступу німецьких військ з Семенівки, окупантами було спалено вщерть усе село. Того ж дня Семенівка була звільнена від окупації. В селі залишилося лише 33 будинки, в яких до поверненням з війни чоловіків мешкало по 5—6 сімей. На фронтах німецько-радянської війни загинуло 350 семенівців. а бойові заслуги під час німецько-радянської війни та зразкову працю на полях і фермах у повоєнний час понад 300 місцевих жителів нагороджено орденами і медалями.
1961 року село повністю електрифіковано. У 1971 році в Семенівці сутворено радгосп «Семенівський», що спеціалізувався на вирощуванні зернових та овочевих культур. На території радгоспу працювали високопродуктивні ферми. Директором господарства був І. П. Закомірний, згодом стали В. Г. Лагута та І. С. Матієнко.
Нині на території села дві бібліотеки, Будинок культури, Семенівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1670 осіб, з яких 745 чоловіків та 925 жінок.[7]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1331 особа.[8]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,03 % |
| російська | 2,01 % |
| вірменська | 0,67 % |
| інші | 0,29 % |
Інфраструктура
- Семенівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Будівля школи, розрахована на 320 учнів, споруджена у 1987 році[10].
- Будинок культури.
- ТОВ «Науково-виробнича агрофірма „Аратта Нова“», яке займається змішаним сільським господарством (рослинництво та тваринництво).
Примітки
- Облікова картка села Семенівка. rada.gov.ua. Верховна рада України. Процитовано 10 жовтня 2020.
- Прогноз погоди в селі Семенівка. weather.in.ua. Погода в Україні. Процитовано 10 жовтня 2020.
- Семенівська сільська рада. semenivca.rada.org.ua. Процитовано 10 жовтня 2020.
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 18 вересня 2021.
- Ямпольський Б. Дорога испытаний. — Москва : Советский писатель, 1955. — 266 с. (рос.)
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Історія школи. semenivka-bar-school.edukit.kiev.ua. Процитовано 10 жовтня 2020.
Джерела
- Семенівка // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Київська область / Ред. кол. тома: Рудич Ф. М. (гол. редкол.), Бакуменко П. І., Бачинський П. П., Борщ Ю. Ф., Гуслистий К. Г., Кононенко В. І., Корольов Б. І. (заст. гол. редкол.), Майстренко А. А. (відп. секр. редкол.), Макаренко Г. К., Марченко М. I., Панін Я. Г., Петренко М. 3., Пшеничний Г. С., Саженюк С. Н., Сергієнко Г. Я., Слабєєв I. С., Тихолаз Г. А., Шевченко Ф. П., Шморгун П. М. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 97.
- О. М. Фещенко. Семенівка, Леляки // Міста і села України. Київщина: історико-краєзнавчі нариси / В. Болгов, А. Присяжнюк. — Київ, 2011. — Т. 1. — С. 91—92.