Семенівка (Любарська селищна громада)
Семені́вка — село в Україні, в Любарському районі Житомирської області. Населення становить 283 осіб.
| село Семенівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Житомирський район |
| Громада | Любарська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 283 |
| Площа | 10,258 км² |
| Густота населення | 27,59 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13150 |
| Телефонний код | +380 4147 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°48′56″ пн. ш. 27°45′04″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
279 м |
| Водойми | річка Пединка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13150, Житомирська обл., Любарськии р-н, с. Мотовилівка, вул. 40-річчя Перемоги, 11 |
| Карта | |
  Семенівка | |
 Семенівка | |
| Мапа | |
| |
Географія
На південному заході від села бере початок річка Кудіна, права притока Попівки. На південно-західній околиці села бере початок річка Пединка. На східній стороні від села пролягає автошлях Т 0610.
Історія
Семенівка [1]— село. За переказами старожилів, на території села жив у 800-х роках багатий поміщик на ім'я Семен, який збудував водяний млин. Побачивши вигідне місце з родючими ґрунтами та сприятливим кліматом, Семенові родичі і знайомі поступово стали заселяти місцевість. З роками цей маленький хутірець розрісся в невеличке село, де оселився пан Мурашов. Мурашов побудував красивий маєток, який прилягав до великого ставка, котрий до цього часу носить назву Панський.
Теодорович Микола Іванович писав, що с. Семеновка, волости Мотовиловской. От г Житомира 98 в. Церковь во имя св великом Димитрия. Когда и кем построена, неизвестно. Деревянная, стакою же колокольнею. Проводы в Фомино воскресенье. Земли усад с огор 1 д. 1,860 с. Под ц. погстом 1, 866 с., под прудом 1,038 саж. Есть дом для священ. Крупн землевл. Ст. Т. Мурашев. Дворов 82 3\4, прихож 632 д об п. Церковь эта приписана к предшествующему приходу в с. Мотовиловке в 3 вер.
2 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду під Семенівкою стався бій між Подільською групою (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки та 7-м кавалерійським полком (командир — Ілля Дубинський) 1-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії московських військ, що переслідував групу. У цьому бою було тяжко поранено Михайла Палія-Сидорянського і Подільську групу замість нього очолив його заступник — Сергій Чорний.
Посилання
Джерела
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.