Семиківці

Семи́ківці село Золотниківської сільської громади. Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Семиківської сільської ради (до 2015 року), якій підпорядковалось с. Підруда. У зв'язку з переселення жителів хутір Шкіндерівка виключений із облікових даних. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади. Розташоване на річці Стрипа, у західній частині району.

село Семиківці
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Семиківська сільська рада
Основні дані
Засноване 1675
Населення 241
Площа 1,605 км²
Густота населення 150.16 осіб/км²
Поштовий індекс 48111
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°22′33″ пн. ш. 25°22′22″ сх. д.
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
41 км
Місцева влада
Адреса ради 48111, с. Семиківці
Карта
Семиківці
Семиківці
Мапа

Населення — 241 особи (2007).

Поблизу села є Семиківський гідрологічний заказник.

Історія

Перша писемна згадка 1678. Назва походить від словосполучення “сім кінців” – сім кінних опорних татарських військових залог. За переказами, у 14 cт. тут було військове поселення татарів. Семиківці належить до старих поселень, є відомості, що власник села на ім’я Петро з Дудієва продав містечко Семиківці у 1578 р. Львівському архієпископові Григорієві.

Упродовж 1578–1600 рр. Семиківці мали статус містечка. Згодом його знищили турки. 1678 згадується як містечко, що належало Львівському архієпископству. В 1785 р. село нараховувало лише 54 будинки. 1902 р. велика земельна власність належала Марії Літинській; цього ж року в селі споруджено римо-католицьку каплицю; зруйнована під час 1-ї світової війни.

1915 біля села відбулася Семиківська битва.

У 1920 році Клим Поліщук написав роман "Семиковецькі тіні" у якому йде розповідь про село та Січових Стрільців які загинули під час Семиківської битви.

Тут діяли товариство «Просвіта» та інші товариства.

Пам'ятки

Є церква св. Димитрія (перебудована з костьолу).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у Другій світовій війні (1984, архітектор М. Ковальчук), насипано могилу УСС (1916, відновлено 1991).

Соціальна сфера

Працюють клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТзОВ «Семиківське», торговельний заклад.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.