Семчук Віктор Ярославович

Життєпис

Закінчив школу в рідному селі та Теребовлянську загальноосвітню школи І—ІІІ ступенів № 2. Вступив у Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат (м. Надвірна), який закінчив 2008 року. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті, де навчався до 2012 року на юридичному факультеті. Отримавши диплом, пішов служити в Яворівську військову частину за контрактом, звідки у травні його батальйон відправили на схід України, спочатку до Луганська, потім — Слов'янська, Донецька.

Солдат, розвідник-снайпер розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, військова частина А0998, м. Яворів.

19 червня 2014, в ході військової операції зі звільнення від терористів населених пунктів у Лиманському районі (на той час — Краснолиманський район), знищення блокпостів противника біля смт Ямпіль та взяття під контроль мосту через Сіверський Донець, бронегрупа розвідувальної роти потрапила у засідку на підході до села Закітне. Розвідники виявили на дорозі два КамАЗи та БРДМ-2 бойовиків. Було вирішено відконвоювати трофейну техніку ближче до основних сил батальйону, але у цей момент бойовики із засідки відкрили вогонь з кулеметів по бійцях, які сиділи на броні. Бій тривав 3 години, загинули командир 1-го механізованого батальйону підполковник Ігор Ляшенко, командир розвідроти капітан Степан Воробець, командир відділення старший сержант Андрій Повстюк, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Семчук, Віктор Сивак і Микола Шайнога. Троє бійців дістали поранення, один із них — важко поранений[1][2][3].

22 червня тіло близько 18:30 доправили літаком із Харкова до Тернополя; далі почесна автоколона рушила до рідного села військовослужбовця, де його й поховали 23 червня на місцевому кладовищі[4].

Залишились батьки та сестра.

Нагороди

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

Вшанування
  • 6 грудня 2014 року в Теребовлі на фасаді Теребовлянської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів № 2 відкрили меморіальну дошку Вікторові Семчуку (ініціаторами були однокласники Героя, автор дошки — Микола Шевчук).
  • 29 травня 2015 року в місті Надвірна на Івано-Франківщині на фасаді будівлі Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату (вулиця Сірика, 1А) встановлено меморіальну дошку випускнику ліцею.
  • 23 серпня 2015 року в селі Залав'є Теребовлянського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Шкільна, 3), де навчався Віктор Семчук, йому відкриті меморіальні дошки.
  • У червні 2015 року на місці бою, біля с. Закотного, на честь полеглих бойових побратимів військовики 24-ї бригади встановили обеліск[6].
  • 19 червня 2017 року на Донеччині, з ініціативи місцевої громади, відкрито пам'ятник сімом воїнам 24-ї бригади, які загинули у бою за звільнення села Закітне[7].

Див. також

Примітки
  1. У бою під Ямполем загинуло семеро військових 24 бригади, яка дислокується в Яворові // Львівська ОДА, 20 червня 2014
  2. Бої за Ямпіль та Закотне — приклади мужності героїв «Залізної» бригади // Сайт Міністерства оборони України, 21 червня 2016
  3. Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
  4. Степчук, К. Героя поховали у рідному селі / К. Степчук // Вільне життя плюс. — 2014. — № 50 (25 черв.). — С. 1 — (Вічна пам'ять).
  5. Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. На місці бою з'явився обеліск // Сайт Міністерства оборони України, 24 червня 2015
  7. На Донеччині з ініціативи місцевої громади відкрито пам'ятник сімом воїнам 24 окремої механізованої бригади // Сайт Міністерства оборони України, 20 червня 2017

Джерела
  • Військовим бути — мрія ще дитяча: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 5.
  • Гошій, І. Не повернувся з війни / Іванка Гошій // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 25 (25 черв.). — С. 8 — (Geroji).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.