Сен-Поль-Ру

Народився в Марселі, дитинство пройшло у Ліоні. У Парижі брав участь у літературних маніфестах, якими супроводжувалося народження символізму (примикає до нього 1884 р.). Його ім'я фігурує в змісті першого номера «Меркюр де Франс». Жозеф Пеладан зараховує його до семи присвячених у своїй «Естетиці Троянди + Хреста», а Малларме називає своїм сином[6].

Сен-Поль-Ру брав участь у виданнях символістів з початку 1880-х років. При цьому, на відміну від них, виявляв інтерес до суспільного та технічного прогресу, до сучасних ідей. Творчість Сен-Поля Ру стала сполучною ланкою між прогресивними устремліннями пізнього символізму та передовою поезією XX століття.

Автор поеми «Лазар» (1886), а також поетичних збірок: «Цап відбувайло» (1889), «Святилище мандрівника» (т. 1—3, 1893—1907), «Стародавності» (1908), «Смерть пастуха» (1938).

Для Сен-Поля Ру призначення поезії пов'язане з виявленням тієї живої краси, яка скута зовнішньою стороною речей: «Мені здається, що людина занурена у туманний світ невиразних позначень, невиразних причин і наслідків, вельми довільних аналогій, неясностей… Світ тихо гине; поет не згоден із цим, він шукає під завалами життя щось живе та витягує на поверхню»[6]. Бодлерівському «лісу символів» він протиставляє «ліс протилежностей», які має примирити поет. Пізніше він вважався сюрреалістами як їхній попередник і духовний вчитель[7][8].

Крім поезії, Сен-Поль Ру пише драми-містерії: «Чорна душа білого проповідника» (1893), «Останні часи». П'єса «Жінка з косою в руках» (1899) стала першою частиною трилогії, дві інші частини якої — «Трагічне в людині» і «Її величність Життя» — загинули під час пожежі, коли німецькі солдати підпалили його садибу під Камаре.

У передмові до «Жінки з косою» він оголошує про свою нову програму, бажаючи підкорити творчість життя та «створити здорове мистецтво». У цьому він примикає до Франсіса Жамму або до Поля Фора. З 1907 року він практично цурається публікацій.

23 червня 1940 року, під час німецької окупації Франції, гітлерівці увірвалися до поетового будинку в Бретані, важко поранили його дочку, влаштували обшук і знищили всі його пізні твори; через чотири місяці Сен-Поль Ру помер у госпіталі Бреста. Поль Елюар у вірші «Критика поезії» («Зоря розганяє чудовиськ») напише:

«Сен-Поль Ру вбитий Над його дочкою поглумилися»[9].

Трагічна смерть літнього поета в результаті фашистського вандалізму послужила одним із поштовхів до консолідації літератури Опору у Франції.

• 
  Портрет, виконаний Феліксом Валлоттоном.

• «Сен-Поль Ру — сюрреаліст у символі» так назвав його в «Маніфесті сюрреалізму» Андре Бретон.
• Йому присвячений опублікований таємно 1942 року роман «Мовчання моря» (фр. Le Silence de la mer) написаний французьким письменником Жаном Марселем Брюллером під псевдонімом «Веркор» в окупованому німцями Парижі, який швидко став символом французького опору проти німецьких окупантів. Присвячення «Пам'яті вбитого поета Сен-Поль-Ру» наголошує на сенсі книги[5].

• На його честь названо громадський колеж у Бресті та вулицю у комуні Крозон (Crozon-Morgat) (29160)[5].
• Зображено на французькій поштовій марці 1968 року.

• Bouc émissaire, sn, 1889
• L'âme noire du prieur blanc, Mercure de France 1893
• Les Reposoirs de la procession, vol 1., Mercure de France, 1893
• L'Épilogue des saisons humaines, Mercure de France 1893
• La Dame à la faulx, Mercure de France, 1899
• Les Reposoirs de la procession, vol. I : La Rose et les épines du chemin, Mercure de France, 1901
• Anciennetés, Mercure de France, 1903
• Les Reposoirs de la procession, vol. II: De la colombe au corbeau par le paon, Mercure de France, 1904
• Les Reposoirs de la procession, vol. III : Les Féeries inteérieures, Mercure de France, 1907
• Les Fééries intérieures, 1907
• La Mort du Berger, Broulet, Brest, 1938, 69 p.
• La Supplique du Christ, 1939.

• Енциклопедія символізму: Живопис, графіка та скульптура. Література Музика / Упоряд. Ж. Кассу. Переклад з французької Н. В. Кислової, Н. Т. Пахсар'ян. Науковий редактор та автор післямови В. М. Толмачов. М. Республіка., 1998.
• Французький символізм: Драматургія та театр . СПб.: Гіперіон; Видавничий центр «Гуманітарна академія», 2000, 480 с. ISBN 5-93762-002-X (у пров.)
• Обломієвський Д. Д. Французький символізм. М., 1973.
• Поезія Франції, ХІХ століття. М., Художня література, 1985.
• Поль Елюар. Вірші / Пер. М. Ваксмахера . М: Наука, 1971 (Літературні пам'ятники)

• Символізм

• Сен-Поль-Ру на Wikilivres
• Сен-Поль Ру на вебсайті «lesfeeriesinterieures» (франц.)