Середньонімецький канал

Середньонімецький канал (нім. Mittellandkanal) — один з основних каналів центральної Німеччини. Є важливою ланкою в мережі внутрішніх водних шляхів в цій країні. Його значення виходить за межі Німеччини, з'єднуючи Францію, Швейцарію, країни Бенілюксу з Польщею, Чехією та Балтійським морем[2].

Середньонімецький канал
Джерело водотоку Дортмунд-Емс-канал
Гирло Ельба
Водозбір Elbe Basind
Держава  Німеччина
Адміністративна одиниця Нижня Саксонія
Саксонія-Ангальт
Північний Рейн-Вестфалія
Висота над рівнем моря 60 м
Оператор Wasserstraßen- und Schifffahrtsamt Mittellandkanal / Elbe-Seitenkanald[1]
З'єднується з Elbe Lateral Canald
Довжина або відстань 320 км
 Середньонімецький канал у Вікісховищі

Маршрут Середньонімецького каналу.

Має 325,7 км завдовжки,[3] Середньонімецький канал є найдовшим штучним водним шляхом в Німеччині.

Маршрут

Середньонімецький канал відгалужується від Дортмунд-Емс-канал[3] у Херстелі (від Рейну, 52°16′37″ пн. ш. 7°36′18″ сх. д.), проходить на північ вздовж Тевтобурзькому лісу, повз Ганновера і перетинає річку Ельбу біля Магдебурга (52°14′46″ пн. ш. 11°44′49″ сх. д.), через аквідук Поруч з Магдебургом він переходить у канал Ельба-Хафель,[3] робить безперервним маршрут до Берліна і на Польщу[2]

У Міндені канал перетинає річку Везер двома акведуками (другий завершено у 1998), і біля Магдебурга він перетинає Ельбу, також акведуком. Шлюзи існують у Іббенбюрен, Оснабрюк, Мінден (два шлюзи з'єднують з Весером), Ганновер-Лінден, Ганновер-Місбург, Гільдесгайм і Зальцгіттер.[3] На захід від Вольфсбурга відгалужується Ельбський обвідний канал, забезпечуючи з'єднання з Гамбургом, і (через Ельба-Любек канал) з Балтійським морем.

Історія

Будівництво Середньонімецького каналу було розпочато в 1906 році, починаючи з Бергесгефеде (муніципалітет Герстель) від Дортмунд-Емс каналу. Дистанція Мінден на Везер була відкрита у лютому 1915, і спочатку мала назву Емс-Везер канал. Дистанцію Мінден-Ганновер було закінчено восени 1916. Дистанція до Зенде і відгалуження каналу до Гільдесгайма було завершено в 1928 р., до Пайне — 1929, і Брауншвейга — 1933 році. Заключна дільниця до Магдебурга — 1938 році, таким чином, створюючи пряме сполучення між Західною і Східною Німеччиною. Відгалуження до Зальцгіттеру було відкрито у 1941. Планований акведук через Ельбу, за для побігання низької води влітку, не було побудовано через Другу світову війну[4].

Після розкраювання Німеччини після Другої світової війни, Середньонімецький канал був розділений між ФРН і НДР, з кордоном на схід від Вольфсбурга. Для забезпечення доступу із західної частини каналу до Гамбурга і Північної Німеччини, в обхід терену Східної Німеччини і річки Ельба (з обмеженою іноді навігацією), було відкрито Ельбський обвідний канал у 1977 році.

Після возз'єднання Німеччини, важливість Середньонімецького каналу як магістралі між сходом і заходом Німеччини збільшилась. Проект з будівництва акведуку через Ельбу було реалізовано — у 2003 році було відкрито Магдебурзький водний міст, забезпечуючи пряме сполучення з каналом Ельба-Хафель.

Панорама порту Брауншвейг на Середньонімецькому каналі

Структура

Галерея
  • Старий і новий Мінденський акведук.
  • Середньонімецький канал біля Міндену
  • Шлюз на річку Везер у Міндені, 1977.

Примітки
  1. https://www.gdws.wsv.bund.de/DE/gdws/01_ueber-uns/organigramm/Organigramm_WSV_pdf.pdf?__blob=publicationFile&v=16
  2. Sheffield, Barry (1995). Inland Waterways of Germany. St Ives: Imray Laurie Norie & Wilson. ISBN 0-85288-283-1.
  3. Elwis database WSD Mitte Архівовано 28 жовтня 2010 у Wayback Machine. and WSD Ost Архівовано 28 жовтня 2010 у Wayback Machine.
  4. Wasser- und Schifffahrtsamt Minden (нім.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.