Серпентин (озеро)

Шлюзові ворота греблі 1730 року в східній частині озера

Спочатку озеро живила річка Вестборн, яка входила в Італійський сад на північно-західному кінці Довгої Води. Вестбурн перестала постачати воду до Серпантину в 1834 році, коли річка стала забрудненою[2], і воду почали перекачувати з Темзи. Зараз вода подається з трьох свердловин, пробурених до Верхнього Крейдового горизонту. Перша свердловина знаходиться в Італійському саду, друга — біля Меморіалу Діани і третя, пробурена в 2012 році на глибину 132 м, знаходиться за 50 м від Меморіалу Діани. Від цієї точки Довга Вода тече на південний схід до мосту Серпентин, де озеро вигинається на схід, слідуючи природним контурам землі. На східному кінці вода з озера витікає через шлюзи дамби, утворюючи невеликий декоративний водоспад на Делл. Витік історично не забезпечував водоспад і в лощині нижче греблі були встановлені ре-циркуляційні насоси, щоб підтримувати цю функцію. Реставраційні роботи у 2012 році відновили потік води, яка втікає у озеро, і цей водоспад тепер відновлений у первинному варіанті. Історично річка текла на південь від дамби, позначаючи межу між Вестмінстером і Кенсінгтоном, але з 1850 року вона була заведена в трубу під землею і впадає в Темзу неподалік від моста Челсі[3].

Озеро має максимальну глибину 5,3 метри, як показали батиметрічні дослідження дизайну озера «Королівськими парками» в 2010 році, хоча часто повідомляється про більшу глибину.

На березі озера є два ресторани[4] і різні рекреаційні об'єкти.

Деталь карти Джона Рока 1746 року показує новостворений Серпантин. Також видимі доріжки, які сходяться на Круглому ставку на захід від озера.

В 1730 році королева Кароліна, дружина Георга II, наказала загатити дамбою річище Вестборн у Гайд-парку під час загальної реконструкції Гайд-парку та Кенсінгтонських садів. Оригінальні монастирські рибні ставки, що ймовірно існували в цьому місці, були змінені під ча реконструкції 1730—1732 років для створення єдиного озера[5] (у той час річка Вестборн формувала одинадцять природних ставків у парку). В 1730-х роках озеро наповнилось водою до його поточного розміру і форми. Перепланування було проведено королівським садівником Чарльзом Бріджменом, який загатив Вестборн, щоб створити штучне озеро, і викопав великий ставок у центрі Кенсінгтонських садів (Круглий ставок), який мав стати фокусом для доріжок парку[6].

На час будівництва Серпентину, штучні водойми, як правило, створювали довгими і прямими. Серпентин став одним з найбільш ранніх штучних озер, створених, щоб виглядати природно[7], і широко імітувався в садах і парках по всій Британії[7].

Довга вода, вид від Італійського саду. Велика кількість лебедів-шипунів гніздується на цій ділянці.

Озеро прославилося в грудні 1816 року, коли Гарієт Вестбрук, вагітна дружина поета Персі Біші Шеллі, була знайдена потонулою в озері Серпентин[8], залишивши передсмертну записку на ім'я її батька, сестри і чоловіка.[9] Шеллі одружився з Мері Уолстонкрафт Годвін менше ніж через два тижні.

Міст Серпантин

Озеро було фокусом святкувань 1814 року, які відзначали століття правління Ганноверської династії і відтворювали перемогу англійців у Трафальгарській битві за дев'ять років до того[10], і фокусом Всесвітньої виставки 1851 року, коли Кришталевий палац стояв на його південному березі[7] Після введення більш жорстких вимог щодо захисту навколишнього середовища в парку, переїзду Кришталевого палацу і будівництва поруч комплексу музеїв і виставок Альбертополісу, масштабні події перестали проводити на березі Серпантину. Однак, воно було місцем для урочистостей 1977 року Срібного ювілею (25-ї річниці сходження королеви Єлизавети ІІ на трон)[5] і одним з місць проведення змагань Олімпіади 2012[11].

В 1820-х роках парк сильно перебудовано Децимусом Бертоном. У той же час Джон Ренні збудував міст Серпантин як частину прокладеної дороги Вест-Керіедж-драйв вздовж межі між Гайд-парком і Кенсінгтонськими садами, розділивши озеро на Серпантин (схід) і  Довгу Воду (захід)[7].

Вид через Довгу Воду на Кенсінгтонський Палац

Меморіал Едварда Дженнера

В 2011 році Королівський парк розпочав відновлення Серпантину за для поліпшення стану води та якості водного середовища. Результатом реалізації проекту стало істотна зміна гідрологічного режиму озера, швидкість зміни води в якому скоротилась з 10 років до 4-5 місяців в результаті надходження води з нової свердловини. Три глибокі свердловини, просвердлені до шару Верхньої Крейди, тепер постачають у озеро до 900 000 кубічних метрів води на рік, забезпечуючи, щоб вода озера залишалась свіжою і не застоювалася. Крім того, історично забруднені відкладення озера були очищенні, а поживні речовини у мулі хімічно нейтралізовані. По-третє, кисневий стан води та в цілому змішування води озера знаходиться тепер під контролем серією з 24 аераційних насосів, встановлених на дні озера. Вони гарантують, що рівні розчиненого кисню в озері не впадуть і не призведуть до хронічного екологічного стресу. Також, була переглянута загальна екологія озера  і деякі великі лящі і сазани були з нього видалені в лютому 2012 року, щоб зменшити порушення ними донних відкладень і рослинності озера. Ці заходи здійснювалися у період з жовтня 2011 по червень 2012 року. У результаті якість води в озері була відмінна і озеро стало надзвичайно популярним місцем для плавальної частини Лондонського Триатлону 2012 та марафонського запливу у серпні 2012 року.

Меморіал Голокосту розташований в східній частині Серпантину, відразу за дамбою.

Меморіал на північному березі озера був зведений норвезькими моряками в 1978 році як подяка за притулок який вони здобули у Великій Британії після того, як їх країна капітулювала перед німцями в 1940 році, під час Другої Світової Війни.[15]

Меморіальний фонтан Діани, Принцеси Уельської розташований на південному березі Серпантину біля Вест-Керіедж-драйв. Хоча на початку він мав проблеми і його довелося закрити на місяць через три тижні після його відкриття, він став однією з найпопулярніших пам'яток Великої Британії, з 800 000 відвідувачів на рік[16][17]. 

Галерея Серпантин знаходиться також на південному березі, а Галерея Серпентин-Саклер за проектом Захи Хадід відкрито в 2013 р. у будівлі колишнього порохового складу 1805 року, в п'яти хвилинах ходьби від Галереї Серпентин через міст.

На північному березі озера, навпроти Лідо, є два автономних човневих ангари — східний човневий ангар 1903 року, зведений Королівським гуманітарним товариством, та західний човневий ангар 1952 року, збудований до запуску нового хлорування, щоб замінити колишній ангар, розбомблений 1940 року[18]. Поруч знаходиться трав'яний амфітеатр відомий як Кокпіт. Цей колишній покинутий гравійний кар'єр[19] був ареною концерту The Rolling Stones «Стоунз (гра слів — камені) в парку» 1969 року. Концерти тут відбуваються з 1968 року. Цю ділянку можна також побачити у фільмі 1953 року «Женев'єва» як відправну точку щорічних Перегонів старих автомобілів Лондон-Брайтон, які дійсно починаються від Гайд-парку[20].

• Гайд-парк

• 
  Вид на схід від моста Серпентин
• 
  Італійський сад; вода для фонтанів поступає зі свердловини.
• 
  Фонтани Італійського саду
• 
  Італійський сад
• 
  Вид на південь через Серпентин на Меморіальний фонтан Діани на південному березі.
• 
  Серпентин у дощ, вид на південний схід в напрямку бараків Гайд-парку
• 
  Міст Серпентин з північного берега
• 
  Лідо Ленсбері
• 
  Вид на Серпентин з доріжки на дамбі
• 
  Бруталістська архітектура ресторану Делл, розташованого на північному кінці дамби, домінує східний кінець озера.
• 
  Меморіал Голокосту, одразу на схід після дамби
• 
  Міст Серпентин знизу
• 
  Solarshuttle, пришвартований перед бараками Гайд-парку

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Серпентин (озеро)

• Офіційна сторінка Гайд-парку та Серпентина
• Solarshuttle
• 360° панорама Серпентина