Сибірська губернія

На початку завоювання, Сибірське царство керувалося Посольським приказом, як завойована країна.

З 1599 року Сибір перейшов у підпорядкування Приказа Казанського дворцу.

З 1637 року керується Сибірським приказом. Сибірський приказ був поділений адміністративно на разряди, повіти (керувалися воєводами), волості і стани. Існували Тобольський разряд, Томський разряд, Єнісейський разряд.

1708 року у Сибірську губернію увійшли міста з повітами: Березов, Верхотур'є, Вятка, при Вятці 4 передмістя, Єнісейськ, Ілімськ, Іркутськ, Кай городок, Кетськ, Красний Яр, Кузнецьк, Кунгур, Мангазея, Нарим, Нерчинськ, Пєлим, Перм Велика, Солікамськ, Сургут, Тара, Тобольськ, Томськ, Туринськ, Тюмень, Чердинь, Якутськ, Яремськ.

29 травня 1719 губернія поділена на три провінції: Вятську, Солікамську і «Сибірські міста».

29 квітня 1727 року до Казанської губернії відійшли Вятська й Солікамська провінції.

30 січня 1736 року Сибірська губернія поділена на Тобольську та Іркутську провінції, причому провінції були незалежними одна від іншої.

13 серпня 1737 року з Тобольської провінції до Оренбурзької губернії передані землі (Ісетський й Окунєвський дістрикти та Шадринський повіт), що утворили Ісетську провінцію.

З 1 березня по 6 липня 1740 року Сибірську губернію очолював Шипов Іван Опанасович (1682—1749) — генерал-аншеф, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 17 вересня 1740 р. по 15 жовтня 1742 р.).[1]

19 жовтня 1764 року Сибірське царство (мова наказу) поділене на Тобольську та Іркутську губернії.

1782 року Сибірська губернія (царство) скасована з утворенням Тобольського, Іркутського і Коливанського намісництв.