Сибірський федеральний університет
Сибірський федеральний університет (рос. Сибирский федеральный университет) — класичний заклад вищої освіти та науково-дослідницький центр в російському Красноярську, заснований у 2006 році. Перший федеральний університет в Росії[3].
Сибірський федеральний університет | |
---|---|
СФУ | |
56°00′15″ пн. ш. 92°46′21″ сх. д. | |
Тип | класичний |
Країна | Росія |
Розташування | Красноярськ |
Засновано | 2006 |
Президент | Усс Олександр Вікторович |
Ректор | Колмаков Володимир Іннокентійович |
Приналежність | міністерство науки та вищої освіти РФd[1] |
Членство у |
|
Випускники | [[:]] |
Адреса | Красноярськ, пр. Свободний, 79 |
Сайт | sfu-kras.ru/en/ |
Сибірський федеральний університет у Вікісховищі |
Історія
Утворений шляхом злиття чотирьох університетів Красноярська — Красноярського державного університету, Красноярської державної архітектурно-будівельної академії, Красноярського державного технічного університету та Державного університету кольорових металів і золота[4].
У 2012 році до нього були приєднані Красноярський державний торгово-економічний інститут та НДІЦ «Кристал»[4].
До опікунської ради університету входять представники бізнесу і промисловості, вчені, політичні і громадські діячі. Головою опікунської ради є Дмитро Медведєв[5].
Університет об'єднує 36 науково-інноваційних підрозділів, серед яких науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, технопарки, лабораторії, центри колективного користування обладнанням, науково-освітній центр, інноваційні центри, центри трансферу технологій, дослідні виробництва[6].
У 2013 році до університету вступило 7 тисяч осіб[5].
Станом на 2014 рік в університеті працювало понад 8 тисяч викладачів і співробітників[7].
Наукова робота
В університеті працюють лабораторії лауреата Нобелівської премії Сімомури Осаму, професора мікробіології МТІ Ентоні Джона Сінскі і засновника Інституту біогеохімії Німецького наукового товариства Макса Планка професора Ернста-Делфі Шульце, а також геномна лабораторія професора Техаського агромеханіческого університету та Геттінгенського університету, провідного наукового співробітника Інституту загальної генетики імені М. І. Вавилова РАН Костянтина Крутовського[8].
Структура
До складу університету входять 20 інститутів та три філії[4][8][9]
Військово-інженерний інститут
Гуманітарний інститут
Інженерно-будівельний інститут
Інститут архітектури та дизайну
Інститут гірничої справи, геології та геотехнологій
Інститут інженерної фізики і радіоелектроніки
Інститут космічних та інформаційних технологій Базова кафедра геоінформаційних систем Базова кафедра інтелектуальних систем управління Базова кафедра інформаційних технологій на радіоелектронному виробництві Інформаційно-телекомунікаційний центр Кафедра високопродуктивних обчислень Кафедра обчислювальної техніки Кафедра інформатики Кафедра інформаційних систем Кафедра прикладної математики і комп'ютерної безпеки Кафедра розмовної іноземної мови Кафедра систем автоматики, автоматизованого управління і проектування Кафедра систем штучного інтелекту Інститут математики та фундаментальної інформатики
Інститут нафти і газу
Інститут педагогіки, психології та соціології
Інститут управління бізнес-процесами та економіки
Інститут фізичної культури, спорту і туризму
Інститут філології та мовної комунікації
Інститут фундаментальної біології та біотехнології
Інститут кольорових металів і матеріалознавства
Інститут екології та географії
Інститут економіки, управління та природокористування
Політехнічний інститут
Торгово-економічний інститут
Юридичний інститут
|
Також до складу університету входить библіотечно-видавничий комплекс[4]. |
Примітки
- Unified State Register of Legal Entities
- https://glamlabs.io/list-members/
- БРЭ, 2017, с. 224.
- БРЭ, 2015, с. 133—134.
- ВОС, 2013, с. 4.
- Немировская, 2012, с. 52.
- Безруков, Вчерашний, Шишацкий, Бухарова, Лаптева, Фирюлина, 2014, с. 68.
- Ваганов, 2013, с. 236.
- Приемная кампания в СФУ началась с проверки инфраструктуры университета - версия для печати. newslab.ru. Процитовано 27 червня 2019.