Сивілла Левічарофф

Сивілла Левічарофф (нім. Sibylle Lewitscharoff; 16 квітня 1954, Штутгарт) — німецька письменниця.

Сивілла Левічарофф
нім. Sibylle Lewitscharoff
Народилася 16 квітня 1954(1954-04-16)[1][2][…] (67 років)
Штутгарт, ФРН
Країна  Німеччина
Національність німці
Діяльність письменниця, драматург
Alma mater Вільний університет Берліна
Мова творів німецька[3]
Роки активності 1994 — тепер. час
Жанр роман і п'єса
Magnum opus Q17122688?, Q17122273? і Q16830667?
Членство PEN Centre Germanyd, Берлінська академія мистецтв, Академія мистецтва НДРd, Німецька академія мови і поезії і Баварська академія витончених мистецтвd
Нагороди

премія Інгеборг Бахманнd (1998)

Премія Георга Бюхнера (2013)

Marie Luise Kaschnitz Prized (2008)

Премія Генріха Кляйста (2011)

Berliner Literaturpreisd (2010)

Kranichsteiner Literaturpreisd (2006)

Marieluise-Fleißer-Preisd (2011)

Wilhelm Raabe Literature Prized (2011)

Ricarda-Huch-Preisd (2011)

Leipzig Book Fair Prize/Fictiond (2009)

Brüder-Grimm-Poetikprofessurd (2013)

 Сивілла Левічарофф у Вікісховищі

Біографія

Народилася в Штутгарті. Батько емігрував в Німеччину з Болгарії під час Другої Світової війни. Мати — німкеня. Коли дівчинці було дев'ять років, батько закінчив життя самогубством. Ця трагічна сімейна історія мала емоційний вплив на життя та творчість Сивілли Левіачарофф.

За освітою теолог, яку отримала в Вільному університеті Берліна. Після закінчення університету певний час працювала бухгалтером в рекламному агенстві. Проживала в Буенос-Айресі та в Парижі, до Берліна повернулася в 2000 році.

Творчу діяльність розпочинала як авторка радіопостановок. Перші друковані твори з'явилися в 1994 році. Популярності письменниці приніс роман «Понг» (1998), за який отримала першу свою літературну премію Інгеборг Бахман.

Одружена, на даний час проживає з чоловіком- художником Фрідріхом Мекшепером в Берліні. Крім письменницької займається і викладацькою діяльністю. Сивілла Левіачарофф є членом ПЕН-Центру Німеччини, Німецької академії мови та літератури, Баварської академії витончених мистецтв та Берлінської академії мистецтв.

Творча діяльність

Левіачарофф відома в Німеччині як автор романів: «Монтгомері», «Consummatus», «Апостол», «Блюмберг».

Романи отримали високу оцінку не лише за ідейний зміст, але і за дотепну, іронічну мову. Її твори розкривають важливі питання людства з гумором і глибокодумністю. Експерт з німецької літератури Ульріке Ведер вважає, що творчість Левіачарофф має всі характерні риси магічного реалізму.

У 2012 році стає автором драми «Перед судом», прем'єра якої відбулася в травні цього ж року в Національному театрі Мангейма. За поєднання в творах повсякденної реальності, фантазії та лінгвістичну винахідливість Левіачарофф присуджено в 2013 році найпрестижнішу літературну премію Німеччини — премію Бюхнера, якою також нагороджені Гюнтер Грасс, Генріх Белль, Фрідріх Дюрренматт і Ельфріда Єлінек.

У 2014 році вперше звертається до детективного жанру. Роман отримав назву «Killmousky» на честь чорного кота, який одного вечора прибув до будинку Річарда Елвагнера, колишнього поліцейського. Саме ця історія і стане відправною точкою сюжету детективу.

Твори перекладені французькою, англійською, іспанською, турецькою, словенською мовами. Українською мовою твори Сивілли Левіачарофф на даний час перекладів не мають.

Художні твори

Романи
  • «36 Gerechte». 1994 р.
  • «Понг», 1998 р. (фр. пер. 2000, тур. пер. 2003, англ. пер. 2013)
  • «Монтгомері», 2003 р.
  • «Consummatus» , 2006 р.
  • «Апостол», 2009 р. (ісп. пер. 2010)
  • «Блюменберг», 2011 р. (ісп. и словен. пер. 2013)
  • «Killmousky», 2014 р.

Драми

"Перед судом", 2012 р.

Есе

"Письменник як дитина", 2009 р.

Відзнаки
  • Премія Марії-Луізи Кашниць (2008);
  • Берлінська літературна премія (2010);
  • Премія Лейпцигського книжкового ярмарку (2010);
  • Премія Кляйста, премія Рікарда Хуха (2011);
  • Премія Георга Бюхнера (2013);
  • Премія Вільгельма Раабе (2013);
  • Стипендія Німецької академії в Римі (Вілла Массімо, 2013).

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #120360721 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Берлінська академія мистецтв — 1696.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.