Синявінська операція (1942)

Синявінська операція (1942) (рос. Синявинская операция) або Третя Синявінська операція — наступальна операція радянських військ Волховського (командувач генерал армії Мерецков К. П.) і Ленінградського фронтів (генерал-лейтенант Говоров Л. О.) проти військ німецької 18-ї армії групи армій «Північ», що проводилася з метою прориву блокади Ленінграду літом-восени 1942 року. Незважаючи на провал замислу операції Червоної армії, командуванню радянських військ вдалося зірвати плани Вермахту щодо проведення операції «Нордліхт» — плану остаточного захоплення Ленінграду.

Синявінська операція (1942) Синявинская операция (1942)
Блокада Ленінграда Німецько-радянська війна
Танк Т-38, музей «Прорив блокади Ленінграда». Танк затонув у вересні 1942 року й був піднятий зі дна Неви у 2005 році[2] Танк Т-38, музей «Прорив блокади Ленінграда». Танк затонув у вересні 1942 року й був піднятий зі дна Неви у 2005 році[3]
Дата: 19 серпня — 10 жовтня 1942 Місце: південне узбережжя Ладозького озера, Ленінградська область, РРФСР Результат: зрив плану операції радянських військ щодо прориву блокади Ленінграда, розгром Червоної армії; сковування значних сил німецької групи армій «Північ»
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
Мерецков К. П. Говоров Л. О. Романовський В. З. Стариков П. Н. Журавльов І. П. Гусєв Д. М. Свиридов В. П. Рибальченко С. Д.	Г.Ліндеман Е. фон Манштейн А. Водріг М. Фреттер-Піко А. Келлер
Військові формування
Волховський фронт * 2-га ударна армія * 8-ма армія * 14-та повітряна армія Ленінградський фронт * Невська оперативна група * 55-та армія * 13-та повітряна армії	18-та армія * 26-й армійський корпус * 30-й армійський корпус * частини 1-го повітряного флоту резерви 11-ї армії
Військові сили
близько 190 тис. о/с	?
Втрати
Військові втрати: 113 674 чол., з них безповоротні — 40 085 загиблими, зниклими безвісти та військовополоненими[4]	Військові втрати: ~ 26 000 чол.[5]

Карта наступу радянських військ під Синявино

Карта контрнаступу військ Вермахту під Синявино

Наприкінці літа 1942 року німецьке командування підготувало цей план з метою наступу на місто і з'єднання з фінськими військами на півночі. Для реалізації завдань операції великі підкріплення були спрямовані німцями з-під Севастополя, що був захоплений Е.фон Манштейном у липні 1942 року.

19 серпня 1942 радянськими військами 55-ї армії Ленінградського фронту була здійснена перша спроба атакувати. Головна фаза операції розпочалася 27 серпня, коли після більш ніж двогодинної артилерійської підготовки перейшла в наступ 8-ма армія Волховського фронту, завдаючи головного удару на стику оборони 227-ї і 223-ї німецьких піхотних дивізій.

З 28 серпня німці розпочали власний наступ проти радянських військ. До місця прориву 8-ї армії німці перекинули посилення — частини 170-ї піхотної, 12-ї танкової, 5-ї гірсько-піхотної і 28-ї єгерської дивізій, а також 4 новітніх важких танка «Тигр» зі складу 1-ї роти 502-го важкого танкового батальйону, німецька авіація різко активізувала свої дії і до кінця операції захопила панування в повітрі. Радянський наступ застопорився.

21 вересня, після десяти днів невдалих спроб Червоної армії подолати німецький опір й прорвати їхню оборону, війська Манштейна потужним контрнаступальним ударом розгромили основне угруповання Волховського фронту й ліквідували прорив. Важкі бої тривали до 15 жовтня, коли радянські війська відступили, щоб уникнути німецького оточення. З 10 жовтня лінія фронту повернулася у вихідне положення перед битвою.

У кінцевому рахунку, радянський наступ провалився, але завдяки його проведенню, був зірваний план опанування німцями Ленінграду.