Скоропадська Єлисавета Павлівна

Єлисавета Павлівна Скоропадська (27 листопада 1899(18991127), Санкт-Петербург, Росія  16 лютого 1976, Оберстдорф, Німеччина), по чоловікові Кужим — дочка гетьмана Павла Скоропадського, українська політична діячка, керівниця Гетьманського руху та Союзу гетьманців-державників (1959—1976), скульпторка.

Скоропадська Єлисавета Павлівна
Народилася 27 листопада 1899(1899-11-27)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла 16 лютого 1976(1976-02-16)[1] (76 років)
Діяльність скульпторка
Рід Скоропадські
Батько Скоропадський Павло Петрович
Мати Дурново Олександра Петрівна
У шлюбі з Кужим Василь Миколайович

Життєпис

Народилася в козацько-гетьманській родині Павла та Олександри Скоропадських в Санкт-Петербурзі. Доньку назвали Єлизаветою на честь батькової тітки Єлизавети Милорадович[2]. В дитинстві неодноразово перебувала з родиною в маєтках Скоропадських на Чернігівщині і Полтавщині. З 1918 року разом з родиною Скоропадських перебувала в еміграції, а саме у 1919—1921 (Лозанна, Швейцарія), 1921—1945 (Ванзеє, Берлін), 1945—1976 (Оберстдорф, Баварія). З 1930-х років брала активну участь у Гетьманському русі, виконуючи функції секретаря гетьмана Павла Скоропадського. У 1930-х роках була членом Комітету  допомоги голоднякам в Україні. Під час Другої світової війни опікувалася українцями, які перебували на примусових роботах в Німеччині. У 1949 році вийшла заміж за Василя Кужима — українського дипломата, одного з керівників Союзу гетьманців-державників. З 1959 року, після смерті старшої сестри Марії Скоропадської, очолила Гетьманський рух як найстарша в роді Скоропадських відповідно до написаних Павлом Скоропадським «Актів про дідичність Гетьманської Влади та порядок правопереємства в нашому Роді на принципі Старшинства»[3]. В період керівництва Гетьманським рухом Є. Скоропадською  у 1963 році в Філадельфії (США, штат Пенсильванія) було створено Східноєвропейський дослідний інститут ім. Вячеслава Липинського (засновник і перший директор Євген Зиблікевич).

Виявивши обдарованість до пластичних мистецтв ще в дитинстві, навчалася в Санкт-Петербурзі в студії Марії Діллон [4] — першої в Росії жінки-скульпторки з академічною освітою. Подальші мистецькі студії продовжила в Берлінській академії мистецтв та у Флоренції, у італійського скульптора Ліберо Андреотті (Libero Andreotti). У 1920-1930-х роках виконує низку замовлень на виготовлення скульптурних портретів та композицій в Німеччині, Голландії, Фінляндії. Створює скульптурні портрети Павла Скоропадського та сестри Марії. Більшість творів загинула під час Другої світової війни.

Автор спогадів про останні дні гетьмана Павла Скоропадського (в журналі «Державна Думка», чч. 6 — 8, 1952).

Сім'я

Література

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.