Скрябін Володимир Володимирович

Володимир Володимирович Скрябін (2 (15) липня 1908(19080715), місто Лівни Орловської губернії, тепер Орловської області, Російська Федерація — 23 грудня 1988, місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Член ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1960 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 роках.

Скрябін Володимир Володимирович
Народився 2 (15) липня 1908
Лівни, Орловська губернія, Російська імперія
Помер 23 грудня 1988(1988-12-23) (80 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність державний діяч, політик
Alma mater Національний університет «Запорізька політехніка»
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився 2 (15) липня 1908 року в родині залізничного службовця. У 1917—1920 роках — учень народного училища в місті Лівни. З 1920 по 1922 рік працював на приватних осіб у місті Лівни. У 1922 р. родина Скрябіних залишила місто Лівни і мешкала за місцем роботи Володимира Івановича Скрябіна у містах Томську, Маріїнську, Катеринославі, а з 1924 року — в Запоріжжі. У 1924 році вступив до комсомолу.

У серпні 1924 — березні 1927 року — учень школи фабрично-заводського навчання при Запорізькому заводі «Інтернаціонал». У серпні 1927 — серпні 1928 року — клепальник заводу «Інтернаціонал» у місті Запоріжжі.

Член ВКП(б) з липня 1928 року.

У серпні 1928 — серпні 1929 року — секретар комітету ЛКСМУ, у серпні 1929 — січні 1930 року — лаборант механічної лабораторії заводу «Інтернаціонал» у місті Запоріжжі.

У січні — червні 1930 року — студент «профтисячі», у червні 1930 — червні 1935 року — студент відділення холодної обробки металів Запорізького машинобудівного інституту імені В. Я. Чубаря.

У червні — листопаді 1935 року — інженер цеху заводу «Комунар» у місті Запоріжжі.

З 1935 року — в Червоній армії: у листопаді 1935 — листопаді 1936 року — курсант 134-ї механічної бригади РСЧА.

У листопаді 1936 — липні 1938 року — інженер-конструктор, у липні 1938 — січні 1939 року — начальник проектного відділу, у січні — серпні 1939 року — заступник головного механіка Запорізького заводу «Комунар», у серпні 1939 — липні 1940 року — голова заводського комітету профспілки заводу № 29 імені П.І. Баранова у місті Запоріжжі.

10 червня 1940 — 3 жовтня 1941 року — голова виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих.

Учасник Другої світової війни. У жовтні 1941 року в місті Сталінграді добровольцем вступив до Червоної армії і був направлений Єрмацьким районним військовим комісаріатом у 16-ті стаціонарні авіаційні майстерні. У жовтні 1941 — травні 1943 року — старший авіаційний технік, відповідальний секретар партбюро стаціонарних майстерень 4-ї повітряної армії. У травні 1943 — липні 1946 року — заступник начальника цеху з політичної частини 224-ї авіаційної ремонтної бази дальньої авіації, член партійної комісії 4-ї повітряної армії. У липні 1946 року звільнений у запас.

У жовтні 1946 — січні 1948 року — секретар Запорізького міського комітету КП(б)У з кадрів.

16 січня 1948 — 18 січня 1949 року — голова виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих.

26 грудня 1948 — 20 березня 1950 року — 2-й секретар Запорізького міського комітету КП(б)У.

20 березня — 18 липня 1950 року — 1-й секретар Запорізького міського комітету КП(б)У.

22 липня 1950 — 10 вересня 1952 року — 2-й секретар Запорізького обласного комітету КП(б)У.

10 вересня 1952 — 3 лютого 1958 року — голова виконавчого комітету Запорізької обласної Ради депутатів трудящих.

20 грудня 1957 — 16 серпня 1962 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету КП(б)У.

15 серпня 1962 — січні 1963 року — 1-й секретар Ростовського обласного комітету КПРС. У січні 1963 — 24 грудня 1964 року — 1-й секретар Ростовського сільського обласного комітету КПРС.

У грудні 1964 — 1969 року — інспектор ЦК КПУ.

З 1969 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Родина

Батько, Демидов Іван Дмитрович, працював каптерником та касиром залізничної станції Лівни, у 1914 році пропав безвісти. Мати, Говорова Варвара Олексіївна (?-1922) — домогосподарка. Батько-вихователь, Скрябін Володимир Іванович, працював на керівній господарській роботі, був директором Запорізького заводу «Інтернаціонал».

Дружина, Фідря Марія Єрофіївна, походила з селян-бідняків, у дитинстві залишилася без батьків, виховувалась тіткою і працювала у її домогосподарстві, згодом працювала пекарем на Запорізькому хлібозаводі.

Дочка Валентина (1932 р.н.) — стоматолог, син Олександр (1941 р.н.).

Нагороди

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.