Скіпка

Скі́пка[1] або лучи́на[2][3], рідко скіпе́ць[4] — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі.

Скіпка горить у світці

Використовування
Світач у садибі з Волинського Полісся. Музей у Пирогові

Для отримання скіпи поліно розколювали на тріски за допомогою спеціального ножа-скіска (косаря), звичайного ножа або сокирки. Це називалося «скі́пати скіпу», а інструмент для цієї мети — «скі́пальним»[5][6]. Скіпку закріпляли у затискач спеціальної підставки — світця[7] (світича, світлача)[8]. Щоб отримати більше світла, могли водночас засвічувати кілька скіпок. В Україні був поширений так званий світач: скіпки запалювалися на черепку чи залізних ґратах, встановлених під дерев'яним комином (іноді з видовбаного стовбура), який проходив через дах[9].

Оцінки щодо тривалості горіння скіпки розбігаються. В англійському джерелі (1823) The book of trades, or Library of the useful arts («Книга ремесел, або Бібліотека корисних мистецтв») наводяться дані, що лучина довжиною 12 дюймів (30 см) згоряє протягом 10-15 хвилин[10]. Англійський натураліст Гілберт Вайт у книжці The Natural History and Antiquities of Selborne («Природнича історія і старожитності Сельборна») повідомляє, що скіпка в 72 см горить 57 хвилин[11]. Втім, тривалість горіння може істотно залежати від якості матеріалу: один автор XIX ст. пише, що «у той час як одна може тріщати і жевріти годину, друга спалахує і згоряє за десять хвилин»[12].

Інші значення
Російська селянка пряде при скіпці
  • Скіпка («скі́па») — покрівельний матеріал, коротка дранка[1][13]
  • Скіпка — те ж саме, що й скабка, тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру[1]

У культурі

Мовні звороти
  • Висохнути на скіпку — дуже схуднути, змарніти, виснажитися
  • Гидко й скіпками взяти — дуже огидний
  • Не здужає й скіпки підняти — дуже слабосильний, немічний

Прислів'я
  • Де поведеться, там і на скіпці прядеться (варіант із записів М. Номиса: кому йдеться, то й на скіпку прядеться)
  • Добра пряха і на скіпці напряде
  • За лучинку найде причинку (із записів М. Номиса)

Див. також

Примітки
  1. Скіпка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Лучина // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 383.
  3. Лучина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Скіпець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Скіпати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Скіпальний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Світець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Світлач // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Світач // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. 11th edition, 1823, as quoted in Caroline Davidson (1984) A woman's work is never done: a history of housework in the British Isles 1650—1950
  11. Gilbert White. The Natural History and Antiquities of Selborne, Letter XXVI (1789)
  12. Every Saturday magazine, May 15, 1869, page 626
  13. Скіпа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.