Словацька абетка

Слова́цька абе́тка — варіант латиниці, який використовується при написанні словацькою мовою.

Перший словацький правопис запропонував Антон Бернолак (1762—1813) у праці Dissertatio philologico-critica de litteris Slavorum. Цей правопис використали у шеститомному словацько-чесько-латинсько-німецько-угорському словнику (1825—1927), також його використовували словацькі католики.

В основі стандартизованого словацького правопису лежить варіант Людовита Штура 1844 року, реформований у 1851 році Мартіном Гатталою за згодою Штура. За основі було взято тогочасну (1840-ві) форму центрального словацького діалекта. Правопис використовує латинське письмо з деякими модифікаціями, серед яких діакритики (ˇ, ´, ¨, ˆ) над деякими літерами. Після реформи Гаттали стандартизований правопис майже не мінявся.

Сучасна абетка

Словацький алфавіт — це розширенний варіант латинського алфавіту, що використовується для написання словацької мови.

Він має 46 літер (43 літери і 3 диграфи), що робить його найбільшим слов'янським та європейським алфавітом[1].

46 літер словацького алфавіту:

Великі літери
AÁÄBCČDĎDzEÉFGHChIÍJ KLĹĽMNŇOÓÔPQRŔS ŠTŤUÚVWXYÝZŽ
Малі літери
aáäbcčdďdzeéfghchiíj klĺľmnňoóôpqrŕs štťuúvwxyýzž
ЛітераВідповідність в МФАВідповідність кирилицею
A a[a]а
Á á[a:]а:
Ä ä[æ], [ɛ]е
B b[b]б
C c[ʦ]ц
Č č[ʧ]ч
D d[d]д
Ď ď[ɟ]дь
Dz dz[ʣ]дз
Dž dž[ʤ]дж, џ
E e[ɛ]е
É é[ɛ:]е:
F f[f]ф
G g[g]ґ
H h[ɦ]г
Ch ch[x]х
I i[ɪ]і
Í í[i:]і:
J j[j]й
K k[k]к
L l[l], []л, ли
Ĺ ĺ[ḷ:]лл, ли
Ľ ľ[λ]ль, љ
M m[m]м
N n[n]н
Ň ň[ɲ]нь, њ
O o[o]о
Ó ó[o:]о:
Ô ô[u̯o]во, ўо
P p[p]п
Q q[k]кв
R r[r], []р, ри
Ŕ ŕ[ṛ:]рр, ри
S s[s]с
Š š[ʃ]ш
T t[t]т
Ť ť[c]ть
U u[u]у
Ú ú[u:]у:
V v[v]в
W w[v]в
X x[ks]кс
Y y[ɪ]і, и
Ý ý[i:]і:, и:
Z z[z]з
Ž ž[ʒ]ж

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.