Ў

Ў, ў («у з краткою», «у нескладотворче», біл. у нескладовае, u nieskładovaje, англ. Short U) кирилична літера, двадцять друга літера білоруського кириличного алфавіту, яка відсутня в інших кириличних слов’янських алфавітах. Ця літера використовується в кількох мовах колишнього СРСР, для яких радянські лінгвісти розробили варіанти кириличної абетки (дунганська, осетинська, юїтська, нівхська, каракалпацька, мансійська, ескімоська мови). Ця літера також використовується в узбецькому кириличному алфавіті, яка відповідає в узбецькому латинському алфавіті.

Літера Ў
Unicode (hex)
велика: U+040E
мала: U+045E
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ А̄ А̊ Ӓ Ӓ̄ Ә Ә́
Ә̃ Ӛ Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄
Ӻ Ӷ Ԁ Ԃ
Ԫ Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈
Ӂ Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ
Ԑ Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ
Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ
Ԛ Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ
Ӎ Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ
Ԋ О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄
Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ
Ҫ Ԍ Ҭ Ԏ
У̃ Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́
Ұ Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈
Ԧ Ӽ Ҵ Ҷ Ӵ
Ӌ Ҹ Ҽ Ҿ
Ы̆ Ы̄ Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇
Ӭ Ӭ́ Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄
Я̆ Я̄ Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ѕ Џ Ҁ Ѻ
Ѹ Ѡ Ѽ Ѿ
Ѣ ІЯ Ѥ Юси
Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ
Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ
           
Літери кирилиці

Зараз вона використовується в українській мовознавчій літературі, а раніше в правописі Шашкевича — «Русалка Дністрова» — у тих же самих випадках, що в білоруській мовіўнуку, моўчу, кроў.

Літера ў передає звук /w/[1][2] на початку слова перед приголосними, у середині слова після голосних перед приголосними і в кінці слова після голосних: ўчора, воўна, любоў.

Назва

У білоруській мові ця літера називається «у нескладове». В українській мові цей звук має назву "у нескладотворче" і відображається на письмі літерою в.

Історія

Вважається, що причиною появи звуку /w/ замість етимологічного /v/ (кров, правда) була наявність у старобілоруських діалектах губних /w/ проти губних /v/ у росіян та поляків , а причина - падіння зменшеного [ъ], [ь]. Невідомо точно, коли відбувся цей перехід, але вже в грамоті 1229 р. Було записано: підтвердити; уздоумалъ; оу ризє; ou rouse; устоко (рот); ou smolnesk; брати; назад і т.д.[3] У частині випадків походження цього звуку є наслідком впливу балтських діалектів, для яких притаманні дифтонги.

Графічно буква ў походить від злиття Іжиці з Бревісом (Ієренська влада, Егерська Пучина та ін.), Що використовувалось у деяких старобілоруських виданнях 16 — початку 17 століть. Пізніше цей символ використовувався в румунській кирилиці, звідки його запозичили у 1837 році упорядники збірки української поезії «Русалка Дністрова». У передмові автори, серед іншого, писали: "... ми прийняли сербську џ ... і волоську ў...". У цій книзі y було використано переважно замість етимологічного /l/, де цей звук вже перетворився на звук /w/ в українській мові.

Вперше в сучасній білоруській мові окрема буква для звуку /w/ з’явилася в середині XIX століття білоруською латиною в різних варіантах — ú з гачком (ǔ), , ŭ. У поетичній брошурі Яна Чачота "Da milych mužyczkoú", опублікованій у 1846 р., Лист виглядав як u з тире - ú. Вінсент Дунін-Марцінкевич використовує курсив u (на відміну від звичайного u для голосного звуку /u/, наприклад: jon umieu). Звичайне u розміщується на місці інфінітива в публікаціях Кастуся Каліновського 1862-1863 рр. Існують також варіанти u з гачком (ǔ). W з бревісом () використовував Броніслав Епімах-Шипіла (1889). У 1897 р. Вийшов перший том «Народу Білорусі» етнографа Михайла Федоровського; по всьому багатотомнику є багато автентичних текстів, написаних Федоровським білоруською латиною. У цих записах у позиції після голосних звук /w/ (в інфінітиві) передається як (наприклад: kazau̯; pierapau̯zła; jak u̯ziau̯ від u̯ ruku; uhledzieu̯), тоді як ŭ використовувалося дуже коротко (і швидко розкривається мова) /u/ (наприклад, pakazŭwaj; padwiazŭwaje; panakruczŭwała, dziakŭwać Bohu). І лише у Богушевича лист набуває своєї сучасної форми — ŭ. Він використовується у краківському виданні Франциска Богушевича "Дудка Бяларуська" 1891 року.

Францішек Богушевич, «Німець» — звук [w] записаний латинською літерою ŭ

Не пізніше 1870 року до білоруської кирилиці входить окрема буква для звуку /w/. У 1870 р. Російський дослідник фольклору Петро Бессонов запропонував використовувати поєднання з бревісом ŭ як еквівалент латининки для білоруської мови. У 1874 році етнограф Павло Шейн видав книгу "Білоруські народні пісні", в якій авторський текст є російською мовою, але передача автентичних текстів білоруських пісень білоруською мовою. Тут послідовно застосовується буква ў, наприклад: не даў, слаўны, жоўтымъ зярномъ, а ўзяў вутку, заўтра раненька, нясуць намъ бутэлькі поўненькі. Використовується ў в "Смоленській етнографічній збірці" Володимира Добровольського, виданій у 1891 р. У Петербурзі: чоловік радив, не знав про це, борг, взяв, вони ще не всі. Серед найбільш ранніх випадків використання кириличного листа в — брошурі з віршем, опублікованій у Петербурзі в 1895 р. - А. Дж. (Олександр Єльський) “Синку! Історія справжнього випадку 1895 року ". Є лист і в посмертному виданні Янки Лучини «Вязанка» (1903). До 1907 року його почали застосовувати в білоруській кирилиці більш-менш послідовно.

У першій третині ХХ століття, у зв’язку з політикою білорусизації в БРСР, правопис білоруської мови був предметом тривалих дискусій, серед іншого, виникало питання про доцільність позначення чи не позначення літер ў і ґ. Язеп Лесик, зокрема, висловився проти цієї літери в листі. У результаті правописна комісія 1926 р. Вирішила: не позначати в правописі позиційне чергування і/й (даволі й гэтага -> даволі і гэтага), а вказувати чергування у/ў (крім запозичених слів та власних назв). Ці постанови в 1933 р. були введені в правопис.

Вимова

Літера ў передає /w/ — дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант. На відміну від голосної /u/, вона приголосна. Цей звук відображається літерою в у словах любов, вовна, вчора — [л'убоў], [воўна], [ўчора].

Використання

Білоруськомовний напис «Магілёў» на вході у вокзал станції Могильов I

Білоруська мова

Ў — 22-га літера білоруської абетки, що позначає фонему /ў/ — дзвінку двогубну фрикативну приголосну, яку можна почути, приміром, в українських словах пішов, вовк, мавпа тощо. Частіше за все ця фонема вимовляється як дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант /w/, але може також звучати як дзвінкий губно-губний фрикативний /β/ або губно-зубний апроксимант /ʋ/.

У питомих білоруських словах ця літера вживається лише перед приголосними й наприкінці слова. Вона чергується з літерами в та л перед голосними, наприклад: хлеў — хляву (хлів — хліву), быў — былі (був — були), галава — галоўка (голова — голівка) тощо. В ў також переходить у після голосної: хлеб увесь — хлеб зьелі ўвесь; улез у хату — увайшлі ў хату. У чергуванні ў-л відбито історичне утворення відповідного звуку з темного л у слов'янських мовах.

Чергування не відбувається:

  • після пунктуації;
  • на початку слова, що починає речення;
  • у словах, у яких наголос падає, і похідних від них: ля урны, трыумф, трыумфальны;
  • у кінці незмінних запозичених слів: ноу-хау, шоу, фрау;
  • у запозичених словах, що закінчуються на -ум, -ус та їх похідних: прэзідыум, кансіліум, соус, страусіны.

Українська мова

У чинному українському правописі ў відсутня, але вона використовувалася у правописі «Русалки Дністрової» — у тих же самих випадках, що надалі в білоруській (ўнуку, моўчу, кроў). У «Русалці Дністровій» ў використовували здебільшого замість етимологічного л, там, де позначуваний ним звук уже перетворився на /ў/ в українській мові). У передмові до альманаху укладачі, зокрема, написали таке[4].:

…приймилисмо сербскоє џ (виџу wydzu) и волоскоє ў (аў, αυ Erazm. Rotterd., au, еў, ευ: спѣваў, spiwαυ; душеў, dušευ)…

(«Ми прийняли сербське џ… та волоське ў…»).

В абетках для неслов'янських мов

Окрім білоруської, жодна інша слов'янська мова зараз не застосовує цієї літери, хоч вона наявна в українській мовознавчій літературі[5]. Серед неслов'янських мов, що записують кирилицею, ў вживається в дунганській мові, яка була введена в 1953 році. Узбецька і каракалпацька мови також послуговувалися нею до переходу на латинську абетку 1992-го року. Використовується в кириличному алфавіті нівхської мови, введеному наприкінці 1970-х.

До латинізації в 1923 р. літера ў використовувалась для написання осетинських текстів (так званий «алфавіт Шегрена»), зокрема, в першій осетинській газеті «Залізний вісник» (1906). У 1961-1964 роках в Карачаєво-Черкесія до 1970-х років використовувалась літеру ў. У 1989 році цю літеру планувалося ввест в татарський алфавіт.

Пам'ятник

Пам'ятник літері Ў в Полоцьку

У вересні 2003 року під час святкування «Днів білоруської писемності» (біл. Дні беларускай пісьменнасьці) Полоцька міська влада встановила у найдавнішому білоруському місті пам'ятник на честь цієї унікальної для білоруської мови літери[6]. Початковий задум пам'ятника належить білоруському каліграфові професору Павлові Семчанку — дослідникові шрифтів.

Білоруська розкладка клавіш

Розклад клавіш білоруської клавіатури

У білоруській розкладці клавіатури літера Ў посідає місце Щ.[7]

Факти

  • У поетичній мові, щоб зберегти ритм, поети іноді допускають відхилення від норм вживання в (частіше це пов’язано з прийменником «у»).
  • Цікавий факт: прислів'я «па-узбекску», «па-удмурдску», згідно зі «Словником білоруської мови: Правопис. Ортоепія. Акцентуація. Зміна слів» (під редакцією М. В. Бірилого, Мінськ, 1987), пишуться зі складною у вигляді слів з іноземним коренем, але в книзі «Білоруський правопис» (В. Куликович, Мінськ, 1998) прислівник «па-ўзбекску» ілюструє написання ў після дефісу.
  • Клавіатура: Num Lock Alt+759 або Num Lock Alt+0161

Таблиця кодів

Кодування Регістр Десятковий код 16-ковий код Двійковий код
UTF-8
Мала 209 158 D1 9E 11010001 10011110
Велика 208 142 D0 8E 11010000 10001110
UTF-16
(ціла літера)
Мала 1118 045E 00000100 00001110
Велика 1038 040E 00000100 01011110
UTF-16
(розклад)
Мала 69403398 0423 0306 00000100 00100011 00000011 00000110
Велика 71500550 0443 0306 00000100 01000011 00000011 00000110
ISO 8859-5 Мала 174 AE 10101110
Велика 254 FE 11111110
KOI-8
Мала 190 BE 10111110
Велика 174 AE 10101110
Windows-1251 Мала 161 A1 10100001
Велика 162 A2 10100010

Див. також

Примітки

  1. Прикладом у англійській мові для позначення звуку [ў] служить літера w у слові «now», а у польській мовіł.
  2. Не плутати з фонемами /v/ чи /u/.
  3. http://arche.bymedia.net/2003-6/paciu603.html
  4. Текст «Русалки Дністрової» Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine. у Проекті Растко
  5. Гуцульські говірки. Короткий словник. — Львів, 1999. — С. 9.
  6. http://www.pravapis.org/art_letter_monument.asp(біл.)%5Bнедоступне+посилання+з+серпня+2019%5D
  7. http://www.mova.org/bellinux/kbd.html(біл.)%5Bнедоступне+посилання+з+серпня+2019%5D. Переглянуто 30 вересня 2007 р.

Джерела та література

  • Беларуская мова: Вучэб. дапам. / Э. Д. Блінава, Н. В. Гаўрош, М. Ц. Кавалёва і інш.; Пад рэд. М. С. Яўневіча. — Мн. : Выш. школа, 1991. ISBN 5-339-00539-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.