Слюзар Дмитро Йосипович

Дмитро́ Йо́сипович Слю́зар (псевдо: «Арпад», «Золотар», «Кметь»; нар. 6 листопада 1919, Бортники, Ходорівщина, нині Жидачівський район пом. 19 грудня 1945, присілок Бесіди, нині Жовківський район, Львівська область) — український державний та військовий діяч, майор-політвиховник УПА, обласний провідник ОУН Львівщини, крайовий провідник ОУН Львівського краю. Лицар Золотого Хреста Заслуги 1 клясу[1].

Дмитро Слюзар
Ім'я при народженні Дмитро Йосипович Слюзар
Прізвисько «Арпад», «Золотар», «Кметь»
Народження 6 листопада 1919(1919-11-06)
Бортники, нині Жидачівський район, Львівська область
Смерть 19 грудня 1945(1945-12-19) (26 років)
Бесіди, нині Жовківський район, Львівська область
Країна  Українська держава (1941)
Приналежність  УПА
Партія  ОУНР
Звання  Майор
Командування
Крайовий провідник ОУН Львівського краю
1944  1945

Обласний провідник ОУН Львівщини
1942  1944

Нагороди

Життєпис

Меморіальна таблиця на школі в с. Бортники

Батько його на той час був заможним господарем, дякував, очолював місцеву читальню «Просвіти». Крім нього, сім'я виховувала ще п'ятьох дітей. Закінчив 4 класи початкової школи в Бортниках, батьки посилають на навчання в Рогатинську Українську гімназію, згодом перейшов до Ходорівської гімназії.

За зв'язок з товариством «Пласт» та юнацькою ОУН, керівництво гімназії не допускає Дмитра до здачі матури, одначе він добивається свого і гімназію закінчив екстерном. До Львівського університету польська влада не допустила через підозру в належності до ОУН.

Восени 1939 року поступає на юридичний факультет Львівського університету. Але вже 6 вересня 1940 арештований; на допитах не назвав жодного прізвища.

Протягом Процесу 59-и в січні 1941 нічого не просив, виказав своє вороже ставлення до радянської влади; засуджений до смертної кари.

Громадськість на чолі з професором К.Студинським домоглася заміни двадцяти підсудним смертної кари на табори i заслання, Дмитру замінено на 10 років таборів, війна Слюзара застала в дорозі на Сибір.

Був розміщений з групою ув'язнених в тюрмі у Бердичеві, 5 липня при наближенні фронту НКВД намагалося знищити бранців — підпалили тюрму, закидавши її гранатами, частині з них вдалося вирватися. Пробирались окремими групами через лінію фронту до Львова.

Обласний провідник ОУН Львова в 1942—1943 роках. Того ж року одружився з ходорівчанкою Геваницькою Іриною; вона стає його зв'язковою.

Брав участь у формуванні ініціативного комітету по створенню УГВР; 7 липня 1944 року стає провідником ОУН Львівської області.

Загибель

Постій боївки у селі Бесіди Жовківського району видала зрадниця. 18 грудня 1945 року боївку оточили облавники. Бій тривав дві годи. У бою з Дмитром Слюзаром-«Золотарем» також загинули: член штабу воєнної округи «Буг» Михайло Грицина-«Чайчук», надрайонний провідник Петро Вітюк-«Володимирко» та господар Дмитро Сулик, в хаті якого перебували повстанці. Тіла полеглих забрали до тодішнього райцентру Великі Мости[2]. На місці бою нині встановлено хрест. Місце поховання Дмитра Слюзара невідоме.

Нагороди

  • Згідно з Постановою УГВР від 8.02.1946 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/46 від 15.02.1946 р. керівник Львівського крайового проводу ОУН Дмитро Слюзар — «Золотар» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.

Вшанування пам'яті

  • У Бортниках Дмитру Слюзару встановлено пам'ятник.
  • 8 листопада 1993 року Бортниківській середній школі, у якій навчався Дмитро Слюзар, присвоїли його ім'я[3].
  • 20.05.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Жидачів Львівської обл.  Золотий хрест заслуги УПА (№ 023) переданий Анні Сов'як, племінниці Дмитра Слюзара — «Золотаря».

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.