Ходорів

Хо́дорів (у минулому Ходоростав, Ходорів-став) місто Стрийського району Львівської області. Розташоване над річкою Луг (притока Дністра), за 44 км на південний-захід від райцентру і за 64 км на південь від обласного центру. Адміністративний центр Ходорівської міської громади.

Ходорів
Герб Ходорова Прапор Ходорова
Основні дані
Країна  Україна
Область Львівська область
Район Стрийський район
Громада Ходорівська міська громада
Код КОАТУУ: 4621510500
Засноване
Перша згадка 1394
Магдебурзьке право 1436
Населення 9605 (01.01.2017)[1]
Площа 8,25 км²
Густота населення 1200 осіб/км²
Поштові індекси 81750
Телефонний код +380-3239
Координати 49°24′21″ пн. ш. 24°18′37″ сх. д.
Висота над рівнем моря 255 м
Водойма p. Луг
День міста 22 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Ходорів
До районного центру
 - фізична 44 км
 - залізницею 64 км
 - автошляхами 44,6 км
До обл./респ. центру
 - фізична 64 км
 - залізницею 64 км
 - автошляхами 67,2 км
До Києва
 - залізницею 636 км
 - автошляхами 570 км
Міська влада
Рада Ходорівська міська рада
Адреса 81750, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Ходорів вул. Грушевського, 38
Вебсторінка Ходорівська громада
Міський голова Коцовський Олег Теодорович

Ходорів у Вікісховищі

Карта
Ходорів
Ходорів

Назва міста

За найвірогіднішою версією, назва міста походить від чоловічого імені Ходор (народний варіант імені Федір, Хведір). До цих імен наближене й ім'я Теодор, яке бере початок від грецьких слів Теос (Бог) і дорон (дарунок). Отже, буквально Божий дар. Історик, дослідник літописів Антоній Петрушевич підтверджує думку про початкове походження назви міста від імені Теодор. Він пише: «Руське ім'я Ходор, Хведір, Хведько, Федько зіпсоване руською вимовою імені Теодор»

Декотрі історики стверджують, що за давньою легендою, поширеною в роді Ходорівських, Ходор разом з трьома братами-княжичами Данилом, Васьком і Ванком Корчаками прибули на Русь з Угорщини. Від нього нібито і пішов рід Ходорівських.

За іншою версією назву міста складається з трьох частин: Ход-о-рів. Перша частина трансформувалася від слова хід або ходити. Тому назву можна трактувати ще й так: ходити ровом, ходити по рову. Цю версію розповіли старожили міста.

У багатьох документах, що з'явилися після грамоти 1394 року, місто назване Ходорівстав. Це пов'язане з тим, що з початку воно розташовувалося на острові, утвореному ставом і одним з рукавів річки Лугу. Саме наявність ставу та річки зумовили зручне розташування поселення. До речі, на одній з старовинних печаток зображено рибалку з «павуком» (сітка для лову риби). Ця печатка покладена в основу теперішнього герба Ходорова.

Історія

У складі Королівства Польського та Речі Посполитої

Вперше згадується у 1394 році під назвою Ходорів-став, Ходоростав. Як і більшість старовинних поселень, Ходорів розташувався в місці, пристосованому до оборони: в межиріччі Дністра та його притоки Лугу. Як підказує стара назва Ходорова, поблизу міста й справді розташовані кілька великих ставків, зокрема, Ходорівський та Отиневицький стави.

На початку 17 ст. власником міста був граф Федір (Теодор) Тишкевич на Логойську підстолій Берестейського воєводства, зять князя Януша Кузьмича Заславського[2].

У складі імперії Габсбургів

У середині 1850-х був створений Ходорівський повіт, з центром у Ходорові. Повіт проіснував до адміністративної реформи 1867 року.

За Австрії містечко в Бібрецькому повіті, з 1890-х pp. — залізничний вузол. 29 листопада 1897 року почався рух відтинком залізниці Ходорів Підвисоке[3].

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 20 000 осіб[4].

Західноукраїнська Народна Республіка

Генеральний Штаб УГА, Ходорів, лютий 1919
Ходорівська синагога і її розписи

1918—1919 рр. постій (місцерозташування) Начальної Команди УГА[5] у війні з поляками.

В місті проходили перемовини між представниками Антанти (місія під командуванням французького генерала Бартелемі) та УНР — ЗУНР, в якій брав участь, зокрема, Головний отаман УНР Симон Петлюра[6], який був запрошений на переговори між представниками ЗУНР та місією Бартелемі (26 лютого відвідав Бережани, Стрий (ввечері побував на виставі у Народному домі), 27 лютого прибув до Ходорова. Його зустрічали: Президент ЗУНР Євген Петрушевич, почесна сотня, оркестр грав гімн «Ще не вмерла Україна». Під час зустрічі з Бартелемі поставив умову визнання УНР та ЗУНР, надання підтримки в боротьбі проти більшовиків[7].

27 березня 1919 року у Ходорові під головуванням президента ЗУНР Е.Петрушевича відбулась широка нарада за участи урядових та військових діячів ЗУНР, УНР: було вирішено надіслати делегацію до Парижу, всіма заходами добиватись миру. На Ходорівській нараді НКГА запропонувала перейти до активної оборони на усьому фронті, якнайшвидше зміцнити УГА[7].

23 травня 1919 р. місто було захоплене в результаті наступу польських окупаційних військ під командуванням генерала Ю. Галлера[8]. Після Чортківської офензиви (наступу) УГА лінія фронту проходила близько на схід від міста[9].

Сучасність

До 2020 року був містом районного значення Жидачівського району Львівської області.

У 2020 році у ході адміністративно-територіальної реформи став центром Ходорівської міської об'єднаної територіальної громади Стрийського району.

Пам'ятки

Залізничний вокзал. 1890-ті роки

Втрачені

У Ходорові був замок, який не зберігся, колись розташовувався на острові, до якого веде теперішня вул. Замкова.

Старі листівки від 1903 та 1913 років називають «замком» оточений парком палац барона Козіми де Во (Kazim de Vaux), збудований після 1860 року. Під час Першої світової війни палац був спалений у 1915 році, відбудований у 1932—1933 роках князем Евгеніушем Любомирським. Споруда збереглася, використовується як один з корпусів лікарні (вул. Б. Хмельницького), включена в перелік пам'яток архітектури місцевого значення, де чомусь датується початком XX століття.

У Ходорові була дерев'яна синагога, найгарніша з усіх дерев'яних божниць на Галичині. Одна з найвідоміших єврейських святинь в Україні, збудована у 1642—1652 роках. Була зруйнована під час Першої світової війни[10].

Збережені

Громадський, партійний устрій

До складу Ходорівської міської ради входять 30 депутатів, котрі обираються на місцевих виборах терміном на 5 років. На місцевих виборах 2010 року до Ходорівської міської ради пройшли представники десятьох політичних сил: Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (10 депутатів), Народний союз «Наша Україна» (5 депутатів), «Фронт Змін» (5 депутатів), Батьківщина (партія) (2 депутати), «Громадянська позиція» (3 депутати), Конгрес Українських Націоналістів (1 депутат), Українська народна партія (1 депутат), «Сильна Україна» (1 депутат), «За Україну!» (1 депутат), та Партія «Реформи і порядок» (1 депутат).

Міським головою Ходорова є Олег Коцовський[12].

Промисловість

У Ходорові розташовувався Ходорівський цукровий завод (місцева назва «Цукровня»), заснований 1913 р., виробництво станом на 1970 р. становило:

  • цукру піску 38 600 т,
  • цукру рафінаду 98 400 т,
  • спирту ректифікату 196 500 т. Завод припинив своє існування на початку 2000-х років[джерело?].
  • Завод поліграфічних машин (на даний час не існує).
  • Меблева фабрика(на даний час не існує).
  • М'ясокомбінат.

На вулиці Шевченка, 165 розташоване державне об'єднання «Комбінат „Троянда“». Воно, одне з двох у області, належить до сфери управління державного резерву України. Особливу вагу для держави на комбінаті відіграють складські приміщення. Для того, щоб стабілізувати ціни на цукор, у 2009 році на цей комбінат було відвантажено понад 700 тонн цукру з державного резерву.

Природно-заповідний фонд

Транспорт

У місті — один із ключових залізничних вузлів області.

Курсують приміські потяги до Львова, Стрия, Івано-Франківська, Тернополя (через Рогатин).

А також пасажирські потяги у напрямку Чернівців, Львова, Луцька, Ковеля, Рахова, Києва (через Здолбунів — Шепетівку — Новоград-Волинський та через Тернопіль — Хмельницький — Вінницю), Одеси тощо.

Зв'язок з обласним центром досить регулярний: здійснюється дизель-потягами Ходорів — Львів та всіма пасажирськими потягами, які йдуть на Львів і центральну Україну. До районного центру можна потрапити електропотягом Ходорів — Стрий.

Через місто проходить автошлях E50Лісабон-Баку. Також йде будівництво магістралі М-30 Стрий — Ізварине[13]. Завершення будівництва планується на серпень 2021 року[14].

Культура

В місті є Будинок Культури, котрий розташований в колишньому Домі товариства Сокіл, або як тоді казали Сокольні, збудований в 1912 році чеським архітектором Карлом Боубліком. Також діє Народний дім «Просвіта» імені Зеновія Кецала, Дитяча Школа Мистецтв та дві бібліотеки: дитяча та доросла.[джерело?]

Спорт

Відомі особи

Народилися

  • Васюта Олег Іванович — радянський і російський офіцер-випробувач, капітан І рангу, Герой Росії.
  • Ольга Возниця — відома майстриня вишивки,
  • Сильвестр Калинець — український поет, прозаїк, драматург, перекладач і журналіст, відомий громадський діяч серед української діаспори в Бразилії, перший перекладач безсмертного Шевченківського «Заповіту» португальською мовою,
  • Микола Верещинський (1793—1882) — священик, народознавець, меценат, відіграв важливу роль у відродженні та становлення і народного спрямування українського суспільно-культурного руху в Галичині.
  • Освальд-Мар'ян Бальцер (18581933)— польський історик права, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, поет і літератор, учений, організатор науки, ректор Львівського університету, архівіст і видавець.
  • Іван Кедрин-Рудницький — видатний український журналіст, публіцист, активний учасник визвольних змагань, громадський діяч серед української діаспори.
  • Дмитро Дубаневич (1900—1933) — один з перших членів української військової організації, учасник нападу на повітову касу Долини 1925 року.
  • Григорій (Закаляк) (1908—1984) — архієпископ Ужгородський і Мукачівський, зберіг для відродження Української Греко-католицької Церкви жезл Блаженнішого митрополита Андрея Шептицького.
  • Іван Грицьків (1982) — депутат Львівської Обласної Ради VI скликання. Автор та розробник першої всеукраїнської християнсько-психологічної медично-оздоровчої програми «Таємниця Щастя».
  • Ігор Калинець (нар. 1939) — український поет, яскравий представник хвилі поетів-шістдесятників, лауреат премії імені Івана Франка у США, імені Василя Стуса, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка.
  • Ярослав Климкович (1925—1948) — вояк дивізії «Галичина», Музикант, композитор, поет.
  • Романа Кобальчинська (1946—2013) — відомий етнограф, провідний спеціаліст Музею архітектури і побуту України в Києві, автор наукових досліджень, книг, публікації у пресі, виступів по радіо і телебаченні.
  • Теодор Кудлик (1909—1990) — активний громадський діяч на Ходорівщині 30-4—х років, а також багато років — в українській громаді Великої Британії; довголітній голова Центрального патріархального комітету Української Помісної, Католицької Церкви у Великій Британії; голова Союзу українців Британії, член теренового проводу ОУН., письменник, поет, журналіст, публіцист.
  • Лопушанський Володимир (1903—1987) — український письменник, творчість якого була вимушено забута, звинувачений в антирадянщині та співробітництві з фашистами, засуджений радянською владою 1953 р.
  • Блаженна Тарсикія Ольга Мацьків (1919—1944) — прожила мученицьке життя і стала Святою, проголошена Папою Іваном Павлом II Блаженною мученицею. Мощі сестри Тарсикії знаходяться в храмі св. Косми і Дам'яна у Ходорові,
  • Володимир Сохан (1923) — багатолітній Головний секретар Українського Народного Союзу в США, один з засновників Світового конгресу вільних українців, заступник голови Української Американської координаційної ради, член дирекції Координаційного комітету допомоги Україні, журналіст.
  • Войцех Урбанський (1820—1887) — польський педагог, вчений-фізик, професор та багатолітній керівник бібліотеки Львівського університету.[16]
  • Володимир Пресняков (старший) (нар. 1946) — російський композитор, саксофоніст, аранжувальник, заслужений артист Росії.
  • Митрополит Онуфрій (Олег Володимирович Легкий) (нар. 1970) архієрей Української православної церкви (Московського патріархату), митрополит Харківський і Богодухівський
  • Роман Яців (1956) — професор, проректор з наукової роботи ЛНАМ, член Спілки художників «Клуб українських мистців», заслужений працівник культури України, лауреат Львівської обласної премії в галузі культурології, музейництва та мистецтвознавства ім. Святослава Гординського (2008).
  • Шудрава Марія Михайлівна — лицар Бронзового хреста заслуги УПА
  • Гамкало Зенон Григорович — український вчений ґрунтознавець

Пов'язані з містом

  • Александр Стефан Ходоровський  — власник (дідич) міста
  • Іван Вінницький (1865—1937) — священик, багатолітній Ходорівський декан, видатний релігійний та громадський діяч на теренах Ходорівщини.
  • Северина Кабарівська (1880—1929) — відомий у Галичині педагог, громадський діяч, поетеса, драматург, автор чисельних статей у газетах і журналах, одна з засновників «Просвіти» в Ходорові.
  • Дмитро Макогон (1881—1961) — прозаїк, поет, публіцист, громадський діяч, педагог, викладач у «Рідній школі» на початку 1939 року.
  • Яків Долгий (1883- невідомі) — священик, довголітній парох Ходорова, член управи читальні «Просвіта», голова «Українбанку».
  • Корнило Троян (1885—1959) — адвокат, громадський і політичний діяч на теренах Ходорівщини у 30-х роках, член президії Українського національно-демократичного об'єднання, сенатор і посол до польського сейму.
  • Григорій Микитей (1888—1945) — відомий громадський діяч, педагог, журналіст, дипломат. Виступав у Народному домі з лекціями, рефератами брав участь у вічах.
  • Марія Юркевич (1895—1942) — активний член товариства «Просвіта», донька відомого російського епідеміолога Грекова.
  • Зенон Пеленський (1902—1979) — один із засновників ОУН, видатний журналіст, активний громадсько-політичний діяч української діаспори.
  • Ярослава Гапій (1903—1994) — близька родичка видатної української співачки Соломії Крушельницької, самодіяльна поетеса. Працювала в Палаці піонерів, навчаючи малят вишивки.
  • Степан Прокоп'як (1907—1975) — організатор багатьох хорів Ходорівщини 30-х років, керівник «Ходорівського Бояну», викладач Львівської консерваторії.
  • Ірина Вільде (1907—1982) — відома українська письменниця, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка, громадський діяч. З грудня 1943 р. до травня 1945 р. проживала з синами у Ходорові.
  • Петро Олійник (1909—1946) — один з організаторів ОУН. На теренах Ходорівщини, видатний командир УПА, знаний під псевдонімом Еней.
  • Іван Яцків (1910—1968) — священик, дійсний член Українського богословського наукового товариства, автор багатьох статей, редактор релігійних видань, меценат. 1939 року був катехитом у Ходорові.
  • Степан Цибран (1910—1995) — греко-католицький священик, в'язень сталінських таборів, служив у Ходорівській церкві.
  • Прокопів Богдан (1911—1948) — один з найактивніших членів ОУН. На теренах Ходорівщини в 1930-40 рр., референт Служби безпеки Крайового Проводу ОУН.
  • Микола Левицький (1914—1945) — активний діяч ОУН на теренах Ходорівщини, політв'язень польських тюрем, обласний референт пропаганди в структурі ОУН — УПА, письменник.
  • Катерина Зарицька — діячка ОУН, зв'язкова Романа Шухевича, 21 вересня 1947 заарештована органами НКВС в Ходорові[17]
  • Зеновій Кецало — Народний художник України, голова секції графіки, член правління Спілки художників Львівщини, член «Меморіалу».
  • Дмитро Слюсар (1919—1945) — активний член ОУН на Ходорівщині, у 1943-44 роках — обласний провідник ОУН у Львові, з липня 1944 р. — крайовий провідник ОУН Львівського краю.
  • Орест Булка (нар. 1922) — член ОУН, учасник процесу 59-ти у Львові 1941 р., в'язень сталінських таборів на Колимі.
  • Михайло Горинь (1930—2013) — представник когорти шістдесятників, політв'язень, відомий громадський діяч, депутат Верховної Ради України першого скликання, почесний голова Української Республіканської Партії, публіцист.
  • Богдан Горинь (нар. 1936) — яскравий представник українських патріотів-шістдесятників, політв'язень, політичний і громадський діяч, народний депутат України, заступник голови товариства «Україна — Польща», літературний критик, мистецтвознавець.
  • Іван Гамкало — Народний артист України, диригент Національного академічного театру опери та балету ім. Шевченка, професор.
  • Галина Нехаєвська — українська акторка.
  • Сапіга Володимир Пeтрович (1965—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[18].
  • Федоришин Роман Ігорович (1991—2019) — доброволець ДУК, учасник російсько-української війни[19].

Герої України

  • Сперелуп Іван Вікторович (1996—2018) — Герой України. загинув 6 травня 2018 року у зоні проведення ООСБ захищаючи суверенітет України.
  • Точин Роман Петрович (1970—2014) — Герой Небесної сотні. Загинув 20 лютого 2014 року захищаючи майбутнє України. Народився у Ходорові.
  • Федоришин Роман Ігорович (1991—2019) народився і проживав у Ходорові

Герой України, активний учасник революції Гідності з 2014 року перебував на фронті. 2 квітня 2019 року загинув поблизу Авдіївки.

Фотографії

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Książęta Zasławscy (01) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — С. 52. — ISBN 978-617-655-000-6.
  4. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР, 1995, с. 23.
  5. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР, 1995, с. 76.
  6. Сергійчук В. Симон Петлюра. — К.: Україна, 2004. — С. 203. — ISBN 966-524-149-4.
  7. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР, 1995, с. 168.
  8. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР, 1995, с. 189.
  9. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР, 1995, с. 194.
  10. Унікальні розписи синагоги в Ходорові. www.tureizahav.lviv.ua (укр.). Процитовано 17 листопада 2018.
  11. Костел (Ходорів) // Зображення google
  12. Остаточні результати місцевих виборів в м. Ходорів Ходорів Сьогодні
  13. Амбітний план — зшити Україну найдовшою дорогою до 30-ї річниці Незалежності. ukravtodor.gov.ua (укр.). Процитовано 25 березня 2021.
  14. Zaxid.net. Нова автотраса М-30 з’єднає Львівську і Луганську області. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 25 березня 2021.
  15. Денис Мандзюк Наш нарід — це нарід хліборобів, а копаний м'яч — це спорт міщухів
  16. MIROSŁAW DĄBROWSKI. Wojciech Urbański — polski badacz zjawisk elektrycznych. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  17. Роман Шухевич — навічно з нами!
  18. Помер військовий із Львівщини Володимир Сапіга
  19. 2 квітня загинув уродженець Ходорівщини — Федоришин Роман Ігорович

Джерела

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.