Смирнов Микола Іванович

Народився в селянській родині. Закінчив два курси Ленінградського інституту інженерів промислового будівництва.

З жовтня 1937 року служив у Військово-морському флоті СРСР. У серпні 1939 року закінчив Вище військово-морське училище імені Фрунзе.

З 1939 року — командир бойової частини (БЧ-1) підводного човна Щ-125 Тихоокеанського флоту.

З жовтня 1941 по квітень 1942 року навчався в навчальному загоні підводного плавання Тихоокеанського флоту. З квітня 1942 року — помічник командира підводного човна Щ-125 1-го окремого дивізіону підводних човнів Тихоокеанського флоту.

Член ВКП(б) з 1942 року.

З квітня 1943 року — командир підводного човна М-6 2-ї бригади підводних човнів Тихоокеанського флоту. З листопада 1943 року — командир підводного човна М-115 14-го дивізіону підводних човнів Тихоокеанського флоту. Навесні 1944 року було прийнято рішення про перекидання цього підводного човна на Чорноморський флот, в травні 1944 року командир і екіпаж офіційно були включені до складу Чорноморського флоту. Однак фактично човен прибув на Чорне море тільки в листопаді 1944 року, коли бойові дії там вже завершилися. Човен був приписаний до військово-морської бази Поті.

З листопада 1945 року — командир підводного човна С-31 Чорноморського флоту.

З листопада 1947 року — начальник штабу 1-го дивізіону підводних човнів, з листопада 1949 року — командир 4-го дивізіону 2-ї бригади підводних човнів Чорноморського флоту.

З грудня 1950 року — начальник відділення, з листопада 1951 року — начальник відділу Управління бойової підготовки штабу Чорноморського флоту. З листопада 1953 року — командир 151-ї бригади підводних човнів, з жовтня 1954 року — начальник штабу 21-ї дивізії підводних човнів Чорноморського флоту.

З червня 1956 по грудень 1957 року — командувач підводних сил Чорноморського флоту.

У 1959 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

З листопада 1959 по червень 1960 року — командувач підводних сил Балтійського флоту.

З червня 1960 по червень 1964 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача Чорноморського флоту.

У червні 1964 — березні 1969 року — начальник оперативного управління — заступник начальника Головного штабу Військово-морського флоту СРСР.

У березні 1969 — вересні 1974 року — командувач Червонопрапорного Тихоокеанського флоту.

У вересні 1974 — березні 1988 року — 1-й заступник головнокомандувача Військово-морського флоту СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 лютого 1984 року за успішне виконання завдань командування і проявлені при цьому мужність і відвагу адміралу флоту Смирнову Миколі Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У березні 1988 — січні 1992 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З січня 1992 року — у відставці.

Помер 8 липня 1992 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

• Контрадмірал (18.02.1958)
• Віцеадмірал (13.04.1964)
• Адмірал (29.04.1970)
• Адмірал флоту (5.11.1973)

• Герой Радянського Союзу (17.02.1984)
• два ордени Леніна (1977, 17.02.1984)
• орден Червоного Прапора (1958)
• орден Трудового Червоного Прапора (1969)
• орден Вітчизняної війни І ст. (1985)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (1945)
• два ордени Червоної Зірки (1953, 1966)
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст. (1975)
• орден «За бойові заслуги» (Монгольська Народна Республіка) (1971)
• орден «9 вересня 1944 року» І ст. з мечами (Болгарія) (1974)
• медалі

• Смирнов Николай Иванович (рос.)