Смоляр Олександр Васильович

Олекса́ндр Васи́льович Смоляр (нар.22 лютого 1976, с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область — пом.23 серпня 2014 Лисиче, Амвросіївський район, Донецька область) — український військовик, підполковник (посмертно), начальник комунально-експлуатаційної служби 19-го миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України. (в/ч 3039). Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня[1].

Смоляр Олександр Васильович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 22 лютого 1976(1976-02-22)
с.Тіньки
 Чигиринський район
Черкаська область
Смерть 23 серпня 2014(2014-08-23) (38 років)
Лисиче
 Амвросіївський район
Донецька область
(вогнепальне поранення)
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1997 — 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
 19 ПОГП НГУ
Війни / битви Війна на сході України
• Засідка під Лисичим
Командування
Начальник комунально-експлуатаційної служби полку охорони громадського порядку (в/ч № 3039) м. Миколаїв
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
За заслуги перед Черкащиною

Загинув 23 серпня 2014 року під час бойового зіткнення з російськими збройними формуваннями в районі селища Лисиче Амвросіївського району Донецької області[2].

Життєпис

1993 року закінчив Тіньківську середню школу[3]. Свою військову службу розпочав 1997 року в Черкасах, потім продовжив у полк охорони громадського порядку в/ч 3039 міста Миколаєва. За час служби дослужився до майора. Коли розпочалися військові протистояння на Сході України, разом зі своєю частиною був призваний в зону антитерористичної операції для захисту територіальної цілісності та суверенітету своєї держави.[4].

Загибель

Загинув Олександр Смоляр у бою з російськими бойовиками близько 10-ї години ранку 23 серпня 2014 року в районі селища Лисиче Амвросіївського району Донецької області. Під час рейду бійці Національної гвардії знищили автомобіль КамАЗ з терористами та два КамАЗа зі зброєю та боєприпасами, що рухалися в колоні у супроводі двох БТРів з боку Російської Федерації. Ціною власного життя він врятував бойових друзів від танкової атаки[5].

Поховали Олександра Смоляра в рідному селі Тіньки. Провести героя в останню путь прийшли друзі, односельчани, з'їхалась громада з різних куточків Чигиринщини[4]. У Олександра Смоляра залишилися дружина, син та донька[6].

Нагороди та відзнаки

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександр Смоляр нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня, згідно з Указом Президента України № 754/2014 «Про відзначення державними нагородами України»[1].

Черкаською обласною владою Олександр Смоляр нагороджений «Почесною грамотою» та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною»[4].

У рідному селі, іменем Олександра Смоляра, названо найдовшу вулицю (колишні назви: Леніна, Благовістна).

Примітки
  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 754/2014. Про відзначення державними нагородами України
  2. Смоляр Олександр Васильович на memorybook.org.ua
  3. Випускники 1993 року на сайті школи
  4. Чигиринщина попрощалася з Олександром Смоляром
  5. Миколаїв попрощався з загиблими героями. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 16 жовтня 2014.
  6. Віддали життя за Україну. Ратник — газета Національної гвардії. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.