Смородіна Людмила Геннадіївна
Смородіна Людмила Геннадіївна | |
---|---|
Народилася |
7 серпня 1957 (64 роки) Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР |
Країна |
СРСР Україна |
Діяльність | викладачка університету, акторка театру, кіноакторка |
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (1978) |
Вчене звання | доцент |
Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Київський міжнародний університет |
Роки активності | 1978 — тепер. час |
Нагороди | |
IMDb | ID 0810680 |
Людмила Геннадіївна Смородіна (нар. 7 серпня 1957, Кривий Ріг) — радянська і українська актриса театру і кіно, Народна артистка України (2007).
Біографія
Людмила Смородіна народилася 7 серпня 1957 року в місті Кривий Ріг (в районі НКГОКа). Навчалася в середній школі № 82[1].
З 1974 по 1978 роки вона студентка акторського факультету Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого.
З 1 серпня 1978 року працює в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка в Києві. Прима театру.
З 2010 року — доцент кафедри театрального мистецтва Київського міжнародного університету, художній керівник акторської майстерні.
З 2015 року також працює викладачем з акторської майстерності у Вокальній академії Олександра Пономарьова.
Родина
- Батько — Геннадій Георгійович Смородін;
- Мати — Анастасія Йосипівна Смородіна;
- Двічі була заміжня;
- Син — Костянтин Рябов (економіст, що займається аудитом).
Творчість
Фільмографія
- 1977 — За п'ять секунд до катастрофи — телефоністка
- 1980 — Петля Оріона — Марія Дементьєва, лікар
- 1981 — Ярослав Мудрий — Інгігерда, дружина Ярослава
- 1983 — Останній доказ королів — епізод
- 1984 — Третій у п'ятому ряду — Ірина Григорівна, вчителька математики
- 1985 — Кармелюк — Агата, дружина судді
- 1988 — Коли настане день — Ліка
- 1988 — Шанс (короткометражний) — Зося
- 1990 — Далі польоту стріли — епізод
- 1990 — Провінціалки — епізод
- 1990 — Чорна пантера та Білий ведмідь — Сніжинка
- 1991 — Гріх — Стефа, служниця Ляшковскіх
- 1993 — Пастка — Зося, дружина Барана
- 1993 — Ленін у вогненному кільці — Надія Крупська
- 1995 — Двійник
- 1998 — Два місяці, три сонця — Маша
- 2001 — День народження Буржуя-2 — Варвара
- 2003 — За двома зайцями (мюзикл) — подруга Тоні Коровяк
- 2005 — За все тобі дякую — Любов Орлова, комендант гуртожитку
- 2005 — На білому катері — Ізольда Петрівна, мати Жанни
- 2005 — Новорічний кілер
- 2006 — Дев'ять життів Нестора Махна — Олександра Коллонтай
- 2006 — Саквояж зі світлим майбутнім — Надія Головко
- 2006 — Утьосов. Пісня довжиною у життя — Любов Орлова
- 2007 — Повернення блудного чоловіка — епізод
- 2007 — Я вважаю: раз, два, три, чотири, п'ять ... — Єлизавета Андріївна, клієнтка Наталії Миколаївни
- 2008 — Осінній вальс — мама Євгенія
- Випуску 2008 — Реквієм для свідка — Ніна Шахова, хірург
- 2009 — Територія краси — Кіра Віталіївна
- 2009 — Пушкен (не завершений)
- 2010 — 2013 — Єфросинія — Алевтина
- 2011 — Весна в грудні — Тамара Локтєва
- 2011 — Доставити за всяку ціну — Єлезавети Іванівна, лікар
- 2011 — Павутинка бабиного літа — Анастасія Леонідівна, мати Сергія
- 2011 — Пончик Люся — епізод
- 2011 — 2012 — Я прийду сама — Марія Антонівна, мати Слави, генеральша
- 2012 — Дорога в порожнечу — Марія Давидівна, домробітниця у Дроздовського
- 2012 — Менти. Таємниці великого міста — Люся, дружина Матусі
- 2012 — Стань мною — Юлія Аркадіївна, мама Наді
- 2013 — Даша — Надія Павлівна, мати Слави
- 2013 — Жіночий лікар-2 (57-а серія «Зрозуміти, пробачити») — свекруха Маші
- 2014 — Швидка допомога
- 5-та серія — Ірина Степанівна
- 11-та серія — Мама Іллі
- 2019 — 11 дітей з Моршина
Театральні роботи
З 1978 року працює в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, де зіграла більше 40 ролей[2].
- 1979 — «Дикий Ангел» О. Коломойця; реж. Володимир Оглоблін — Ліда
- 1980 — «Сон в літню ніч» В. Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Гермия
- «Прощання в червні» О. Вампілова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Маша
- «Узбіччя» Н. Зарудного & nbsp; — Ольга
- «Санітарний день» О. Коломойця — Лада
- «Рейс в 12» Ю. Бедзика — Ірина
- «Бунт жінок» Н. Хікмета та В. Коміссаржевської — Інес
- «Кабанчик» В. Розова — Баскакова
- 1986 — «Енеїда» І. Котляревського; реж. Сергій Данченко — Венера
- «Шиндай» І. Афанасьєва — Віра
- 1987 — «Майстер і Маргарита» М. Булгакова; реж. Ірина Молостова — Гелла
- 1989 — «Тев'є-Тевель» Г. Горіна за мотивами творів Шолом-Алейхема; реж. Сергій Данченко — Годл
- «Санітарна зона» М. Хвильового — Унікум / Вдова
- «Блез» К. Маньє — Женев'єва
- 1991 — «Біла ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Сергій Данченко — Столітня війна
- «Привиди» Е. Де Філіппо — Марія
- «Вогненний змій» Ю. Яновської — Марія Георгіївна
- «З коханням не жартують» П. Кальдерона — Донья Беатриса
- «Як близнюки» М. Фрейна — Джо / Бі / Алекс
- «Житейське море» І. Карпенка-Карого — Ваніна
- 1997 — «Король Лір» В. Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Гонерилья, дочка Ліра
- «„Бал злодіїв“» Ж. Ануя — Єва
- «Сміх і сльози Дон Кіхота» М. Сервантеса — Герцогиня
- «Інтимне життя» Н. Кауарда — Аманда
- 2000 — «Я, Генрі II» Дж. Голдмена; реж. Юрій Кочевенко — Елінор
- «Леді і Адмірал» Т. Реттиг — Емма Гамільтон
- «Езоп» Г. Фігейредо — Клея
- 2003 — «Істерія» Террі Джонсона; режисер Григорій Гладій — Анна
- 2003 — «Ревізор» М. Гоголя; реж. Ігор Афанасьєв — Анна Андріївна, дружина городничого
- 2003 — «Цар Едіп» Софокла; реж. Роберт Стуруа — Фавскій Хор
- 2004 — «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Хохлакова
- 2006 — «Віват, королево!» Р. Болта; реж. Юрій Кочевенко — Марія Стюарт / Єлизавета
- 2007 — «Одруження Фігаро» П. Бомарше; режисер Юрій Одинокий — Марцеліна
- 2008 — «… Я згадую … Амаркорд» Олени Сікорська та А. Білозуба; реж. Олександр Білозуб — Градіска
- 2008 — "Едіт Піаф. Життя в кредит "Ю. Рибчинського та Вікторії Васалатій; реж. Ігор Афанасьєв — Біла леді
- 2009 — «Назар Стодоля» Т. Шевченка; реж. Юрій Кочевенко — Стеха
- 2011 — «Фредерік або Бульвар злочинів» Е. Шмітта; реж. Юрій Кочевенко — Мадемуазель Жорж
- 2011 — «Гімн демократичної молоді» С. Жадана; реж. Юрій Одинокий — Валентина Валентинівна
- 2012 — «Між небом і землею» І. Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Джулія
- 2013 — «Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Ірина Миколаївна Аркадіна, актриса
- 2013 — «Дами і гусари» А. Фредро; реж. Юрій Одинокий — Пані Оргонова
- 2014 — «Моя професія & nbsp; — сеньйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі і Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Грифон
- 2015 — «Великі комбінатори» за Ільфом і Петровим; реж. Д. Чирипюк — Мадам Грицацуєва
- 2016 — «Річард III» У. Шекспіра; реж. Автанділ Варсимашвілі — Герцогиня Йоркська
- 2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Майстер[3]
Нагороди й номінації
- 27 березня 1997 — Заслужена артистка України[4];
- 6 серпня 2007 — Народна артистка України — За значний особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу виконавську майстерність[5];
- 27 березня 2015 — Орден княгині Ольги III ступеня[6];
- 14 жовтня 2015 — Орден королеви Анни «Честь Вітчизни» — за високопрофесійну працю, високу національну гідність і служіння Україні.
Рік | Категорія | Робота | Результат |
---|---|---|---|
«Київська пектораль» | |||
2007 | Найкраще виконання жіночої ролі | Віват, королево! | Номінація |
2012 | Найкраще виконання жіночої ролі другого плану | Гімн демократичної молоді | Нагорода |
2018 | Три товарищі | Номінація | |
Факти
- Зарахована в театральний виш була через типаж, який був потрібен вчителю курсу Володимиру Примаку[7];
- Викликала фурор своїм трактуванням ролі Гелли в спектаклі «Майстер і Маргарита» (реж. Ірина Молостова), коли вийшла на сцені оголеною, попередньо завдавши тон на все тіло, що додавало відчуття одягненості;
- На бенефісі з нагоди 50-річчя Анатолія Хостікоєва, який святкувався в оформленні вистави «Кін IV», Анатолій приймав вітання, сидячи у ванні з водою. Вийшовши на авансцену і прочитавши вірші Людмила Смородіна підійшла до ювіляра, зняла халат, і залишившись в маленькій сорочці з мереживами, залізла у ванну. При цьому оголосила, що її попросили перевірити, чи п'ятдесят? Далі, з усім макіяжем і зачіскою пірнула під воду, а виринувши, вимовила на весь зал: «50!»[8];
- На святкуванні 60-річчя Анатолія Хостікоєва Людмила Смородіна в компанії Наталі Сумської та Ірини Дорошенко, з'явилася на сцені в шкіряних шортиках, переспівавши хіт групи Serebro «Мама Люба»: «Тато Толя, давай-давай-давай»[9].
Примітки
- Андрей Тулянцев (2014). Провинциалка, ставшая звездой. Пульс. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 2014-5-7.
- Людмила Смородина Роли в театре
- У пошуках норвезького Гамлета. Іван Уривський у галереї Генріка Ібсена (ua). «Театрально-концертний Київ». 9 березня 2021. Процитовано 2021-3-09.
- Нагороджена Указом Президента України від 27 березня 1997 року № 278
- Указ президента Украины № 689/2007 О присвоении Л. Смородиной почётного звания «Народный артист Украины». Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 20 березня 2018.
- Указ Президента Украины № 181/2015 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ». Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 20 березня 2018.
- Лилиана Фесенко (29 ноября 2007). Актриса Людмила Смородина: Свою судьбу я увидела во сне. Комсомольская правда в Украине. Процитовано 2014-5-7.
- Купаться — так с красотками, танцевать — так с бараном на плечах.
- Анна Школьная (18 Февраля 2013). Хостикоев на своем 60-летии рвал на себе рубаху и угощал гостей ананасами. Сегодня. Процитовано 2014-5-7.