Снятинський повіт (ЗУНР)

Снятинський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі ЗУНР, пізніше — у складі Польщі та СРСР. Включена до Станиславівського воєводства Польської Республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. Адміністративним центром повіту був Снятин. До складу повіту входило 70 поселень (з них 2 міста, 39 сільських гмін і 28 фільварків) з 18 296 житловими будинками. Площа повіту — 604 км².

Снятинський повіт

пол. Powiat śniatyński

Адм. центр Снятин
Найбільше місто Снятин
Країна  Польська Республіка
Регіон Станиславівське воєводство
Гміни 9
Населення
 - повне 78 000 (1931)
 - густота 138
Площа
 - повна 567 км²
Дата заснування 1921
Дата ліквідації 1940

Адміністративна реформа
Снятинський повіт

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ[1] на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)
  1. м. Снятин
  2. містечко Заболотів — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1934 рр. — 37

1934—1939 рр. — 7

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Волчковце Волчковце (Вовчківці), Кєліхув (Келихів), Любковце (Любківці), Олєшкув (Олешків), Орелєц (Орелець), Тулава (Тулова), Тулукув (Тулуків) 7
2 Ґміна Джурув Джурув (Джурів), Новосєліца (Новоселиця), Попєльнікі (Попельники), Руднікі (Рудники), Тучапи 5
3 Ґміна Заблотув Борщув (Борщів), Ілліньце (Іллінці), Тросцянєц (Тростянець), Труйца (Тройця), Хлєбичин Польни (Хлібичин) 5
4 Ґміна Задубровце Альбінувка (Альбінівка), Белелуя, Ганьковце (Ганьківці), Задубровце (Задубрівці), Зебранувка (Зібранівка), Красноставце (Красноставці) 6
5 Ґміна Залуче Драгасимув (Драгасимів), Залуче (Залуччя), Завалє (Завалля), Княже 4
6 Ґміна Мікуліньце Будилув (Будилів), Відинув (Видинів), Карлув (Карлів), Кулачин, Мікуліньце (Микулинці), Усцє (Устя) 6
7 Ґміна Стецова Подвисоке (Підвисоке), Поточек (Потічок), Русув (Русів), Стецова (Стецева) 4

Населення

Українці-грекокатолики становили 80 % населення повіту (1907)[2].

Загальна чисельність населення повіту складала 79 224 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 65 082 — греко-католики, 6 346 — римо-католики, 7 369 — юдеї, 427 — інших визнань.

У 1939 році в повіті проживало 80 250 мешканців (65 575 українців-грекокатоликів — 81,71 %, 1 965 українців-римокатоликів — 2,45 %, 4 955 поляків — 6,17 %, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,12 %, 7 195 євреїв — 8,97 % і 460 німців та інших національностей — 0,57 %)[3].

Джерела
  • Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008. (пол.)

Посилання

Примітки
  1. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu śniatyńskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 629(пол.)
  2. Українці. Частка у населенні повітів
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 79.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.