Джурів
Джу́рів — село Снятинського району Івано-Франківської області.
| село Джурів | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Снятинський район |
| Рада | Джурівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA26080230070017092 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1394 |
| Населення | 1809 |
| Площа | 22,338 км² |
| Густота населення | 91,16 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78354 |
| Телефонний код | +380 03476 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°23′26″ пн. ш. 25°18′18″ сх. д. |
| Водойми | Рибниця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78354, с. Джурів, вул. Шевченка, 4 |
| Сільський голова | Андрій Николюк |
| Карта | |
  Джурів | |
 Джурів | |
| Мапа | |
| |
Географія
Джурів розташований у дуже вигідному місці. Крізь село пролягають три центральні дороги. Одна з них веде на Заболотів, звідтіля на Коломию й далі, інша — на Снятин, Чернівці, третя — на Рожнів, Косів, у Карпати.
Історія
Хоча офіційно датою заснування села вважається 1394 рік, археологічні знахідки засвідчують, що саме тут, на берегах швидкоплинних річок Черемоша й Рибниці, поселення існували значно раніше. Поки що не досить вивчені сільські урочища Чорновище та Брама. На давніх та сучасних мапах, виданих у Польщі, урочище Чорновище називається ще й Каратурою. Очевидно, від тюркського слова «кара», що означає чорний, а «тура» — башта фортеці. Тут у ХІІ-ХІІІ віках знаходився житлово-оборонний комплекс. Цілком ймовірно, що це поселення спалили під час численних набігів монголо-татар.
Згадується 28 квітня 1461 року в книгах галицького суду[1].
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Заболотівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Джурів і Новоселиця.[2]
- Церква
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього 1828 р. належить ПЦУ. Настоятель митрофорний протоієрей Ярослав Петрук.
- Вузькоколійка
В 1892-93 роках була побудована промислова вузькоколійна залізниця від Видинова через Рудники до Джурова на вугільну шахту. Вугілля вивозилося вагонетками на гужовій тязі. Довжина лінії становила 15,3 км. Колія шириною 600 мм. В 1913 дорога повністю перебудована. Добудовано дві гілки: довжиною 1,9 км до шахти Сигізмунда і довжиною 3,2 км до шахти в Новоселиці. В Джурові був міст довжиною 248 м через річку Рибниця. Дорога експлуатувалась на гужовій тязі. Шахти та вузкоколійку закрито в 1928.
- Ґміна
У 1934—1939 рр. село було центром ґміни Джурув.
В старовиному селі Джурів, що знаходиться на Покутті Снятинського району Івано- Франківської області через швидкоплинну річку Рибниця побудували кладку-мостик довжиною 32 метри та шириною 95 сантиметрів. (28.04.2020р)
Будівничі кладки-мостика :
1.Аксюк М.М.
2.Гондурак Ю.М.
3.Зазулик В.П.
4.Кочмарський Л.Є.
5. Максим‘юк Б.С.
6. Максим‘юк В.С.
7. Романчик В.І.
8. Семенюк Р.Ю.
9. Соколовський М.П.
10. Співак Р.Я.
11. Строїч І.П.
12. Шиндро С.В.
Економіка
Після закриття шахт промислового видобування вугілля до 1957 року, вугілля видобували приватно. Зараз збереглися дві похильні, які становлять інтерес для спелеотуристів[3].
Станом на 1 січня 2010 року на території села працювало 30 підприємців, стільки ж — малих підприємств. Успішно розвивають свій бізнес приватні фірми — «Роса», «Нектар», завод «Ватра», цегельний завод, МП «Вектор-49».
У Джурові є майстерні з ремонту одягу та взуття, годинників, два стоматологічні кабінети, сільський комунгосп має ритуальний автомобіль, який обслуговує не лише поховальні ритуали у Джурові, а й у сусідніх селах району. А до послуг місцевої пральні вдаються не тільки жителі Снятинського району, а й сусіднього — Косівського.
Спорт
У 2000 році в селі започаткувалась Снятинська ДЮСШ ФСТ «Колос». Відкрито відділення вільної боротьби, діє Борцівський спортивний клуб «Ластівка».
- Київське «Динамо» у Джурові
Теплого вересневого дня 1969 року у селі Джурів відбувся товариський матч місцевої футбольної команди «Колос» із трьохразвим чемпіоном СРСР (1966-1968рр) київський «Динамо». У складі "Динамо" тоді виступали, Олександр Дамін, Володимир Веремєєв, Юрій Ванкевич, Володимир Трошкін.
Відомі люди
- Липова Парасковія Прокопівна — художник декоративно-прикладного мистецтва, член Національної спілки художників України (1989).