Снігурка

Снігу́рка, зменш.-пестл. Снігу́ронька, Снігу́рочка[5] (рос. Снегурочка, рідко Снегурка) — казковий персонаж святкування Нового року спочатку в СРСР, згодом у пострадянських державах, онука Діда Мороза. За типовим сценарієм виступає як посередник між дітьми й Дідом Морозом. На новорічних урочистостях з'являється іноді раніше за свого дідуся, а потім разом із дітлахами закликає його на ялинку[6].

Снігурка
рос. Снѣгурка[1]
рос. Снѣгурочка[2]
Снігурка.
Картина В. Васнецова, 1899 р.
Батько Дід Мороз[3][4]
Родичі Дід Мороз
Пов'язані персонажі Дід Мороз
Пов'язані події Новий рік
Частина від міський фольклорd
Похідна робота The Snow Maidend
Персонаж твору The Winter Fairy Taled, Q4226033?, Снігуронька, Снігуронька, Снігуронька (опера), Снігуронька, Весняна казка, Q4425457? і Snegurochkad
 Медіафайли у Вікісховищі

Історичний огляд
Дід Мороз і Снігуронька. Новорічна листівка

Снігуронька не зафіксована у слов'янській міфології[6]. Однак вона фігурує у російському фольклорі як персонаж народної казки про зроблену зі снігу дівчинку Снігурку (рос. Снегурка, Снежевиночка). Цей сюжет був оброблений і опублікований 1869 року О. Афанасьєвим у «Поэтических воззрениях славян на природу»[7].

1873 року О. Островський написав п'єсу «Снігуронька». У ній Снігурка — дочка Діда-Мороза та Весни-Красни, яка гине під час ритуалу вшанування бога сонця Ярила. Має вигляд гарної блідолицьої світловолосої дівчини. Одягнена в біло-блакитну шубку з хутряною опушкою, хутряну шапку, рукавиці.

1882 року за мотивами п'єси М. Римський-Корсаков поставив однойменну оперу, яка мала величезний успіх[6].

На рубежі XIX—ХХ ст. образ Снігуроньки отримав подальший розвиток. Її фігурками прикрашали ялинку, дівчатка вбирались у костюм Снігуроньки, інсценувались фрагменти з п'єси Островського або опери.

Під час антирелігійної кампанії у 1920-х роках Снігуронька була заборонена. Однак вже 1937 року офіційно з'явилась разом з Дідом Морозом у московському Будинку Союзів[6].

Снігурка в Україні

Дослідники й збирачі фольклору фіксували казки про Снігурку також і на території України. Першим подібний народний твір опублікував М. Максимович у «Трех сказках и одной побасенке»[8].

Сюжети відомих російських і білоруських казок, зокрема й «Снігурку», до української дійсності й культурного середовища адаптував 1886 року Борис Грінченко[9]:

Ліпить дід ніжки із снігу
І головку, й рота,
І очиці, й вушка ліпить -
Швидко йде робота.
Тільки що це? Мов одразу
Губоньки маленькі
Розкриваються, і очі,
Як блакить синенькі,
Теж розплющились... Мара це?
Ні, он пара біла
З уст малих, уже червоних,
Повилась-злетіла;
Оченята занялися,
Дивлються, сміються...
У старих серця з надії
В грудях б'ються, б'ються...
І ось, бачуть: перед їми
Мовби оживає
Їх снігурка, ось неначе
Голову здіймає...[10]

Ще один варіант зафіксований у селі Старий Іржавець Оржицького району Полтавської області:

Див. також

Примітки
  1. https://books.google.com/books?id=8HIEAAAAYAAJ&pg=PA71
  2. https://books.google.com/books?id=iw0YAAAAYAAJ&pg=PA5
  3. Островский А. Н. Снегурочка: Весенняя сказка в четырёх действиях с прологом // Вестник Европы: журнал историко-политических наук / под ред. М. М. Стасюлевич, Д. Н. Овсянико-Куликовский — СПб: Михаил Матвеевич Стасюлевич, Овсянико-Куликовский, Дмитрий Николаевич, 1873.
  4. Снегурочка — 1850.
  5. Снігурочка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Елена Душечкина. Дед Мороз и Снегурочка// Отечественные записки. — М.: 2003. — № 1.
  7. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу. — М.: ИНДРИК, 1994.
  8. Максимович М. Три сказки и одна побасенка. — К., 1845
  9. Цалапова О. М. Міфосвіт казок Бориса Грінченкаpdf
  10. Грінченко Б. Снігурка
  11. Дівчина-снігуронька. Українська народна казка Полтавщини
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.