Снітинська сотня

Снітинська со́тня — адміністративно-територіальна та військова одиниця Лубенського полку у добу Гетьманщини, що існувала у 1687—1709 та 1738—1782 роках з центром у містечку Снітин.

Снітинська сотня
[[герб Снітина]]
Основні дані
Полк: Лубенський
Утворена: 1687, вдруге у 1738
Ліквідована: 1709, вдруге у 1782
Населені пункти
Центр: містечко Снітин
Кількість містечок: 1[1]
Кількість сіл: 16[1]: Тишки, Псачки, Окіп, Шеки, Хорошки, Литвяки, Вовчик, Березоточа, Калайдинці, Хитці, Лушники, Халепці, Біївці, Горобії, Гінці, Духове.
Кількість хуторів: 10[1]
Сотенна влада
Сотники

Історія

Снітинська сотня була створена гетьманом Іваном Мазепою наприкінці 1687 року на чолі із сотником Савою Сокольським із Лубенської сотенної території. Після усунення гетьмана ліквідована Петром І.

Відновлена в складі Лубенського полку у ході російсько-турецької війни 1735—1739 років. Можливо відновлена і в 1735 році, але згадується вперше з 1738 року.

Остаточно ліквідована у 1782 році, разом із іншими лівобережними сотнями. Територія увійшла до Лубенського повіту Київського намісництва.

Сотенний устрій

Сотники

  • Сокольський Сава (? — 1687  ?)
  • Максимович Петро (? — 1738—1740  ?)
  • Жуковський Іван Опанасович (? — 1741—1746)
  • Кулябка Павло Іванович (1760—1769)
  • Долмат Тиміш Богданович (1771—1783)
  • Богдановський (1781)

Писарі

  • Самойленко Павло (? — 1740 —?)
  • Коломієц Федір (1761—1769)

Осавули

  • Мельник Максим (1764—1770)
  • Левешко Федір Іванович (1768—1772)
  • Тесленко Марко Гнатович (1775—1776)
  • Дузь Василь (1777—1783)

Хорунжі

  • Мельник Максим (1758—1764)
  • Тесленко Марко Гнатович (1773—1775)
  • Кучній Яків (1777—1780  ?)

Городові отамани

  • Панченко Кіндрат (? — 1693  ?)
  • Михайленко Ювко (? — 1696—1700  ?)
  • Верховський Леонтій (бл. 1701)
  • Михайленко Ювко (? — 1705  ?)
  • Кальницький Роман (? — 1740—1752  ?)
  • Яновський Кіндрат Іванович (? — 1766—1769)
  • Коломієць Федір (1769—1772)
  • Левешко Федір Іванович (1772—1777)
  • Опанасович Яків (1777—1780  ?)

Опис Снітинської сотні

За описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Снітинської сотні напередодні ліквідації[2]:

Населені пункти
Снітинської сотні
[1]
Дворян і шляхетства
Різночинців
Духовенства
Церковників
Греків
Хат Всього
козаків виборнихкозаків підпомічниківміщанпосполитих коронних, в тому числі ранговихпосполитих власницьких, різночинських і козацьких підсусідків хат за останньою
1764 року ревізії душ
містечко Снітин3111615176287
село Тишки3122148743119
село Псачки1212499103161
село Окіп21222389144
село Шеки1246670
село Хорошки122124123139
село Литвяки12125132127212
село Вовчик21211123292236
село Березоточа222211052102264
село Калайдинці23211634362208
село Хитці1117621146243
селище Лушники25211157
село Халепці1113140980
село Біївці132129223889
село Оробії21115212056
село Гінці2122501375138
село Духове2331318350168
1. хутір Вербишин44
2. хутір сотника Бѣлика22
3. хутори бунчукового товариша Свѣчки і військового товариша Юркевича
4.
99
5. хутір майора Боярського11
6. хутір Додоківщина33
7. хутір священика Данилевського33
8. хутір козака Селюка (нині с. Селюків?)33
9. хутір полковника Новицького33
10. хутір писаря полкового і військового товариша Савицьких22
Всього у сотні Снітинській192424227604957135926216589

Див. також

Примітки

  1. За описом Київського намісництва у 1781 р.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 118—119

Література та джерела

  • Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 214.
  • Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. — Київ, 2010. — С. 132.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.