Собор єпископів Української православної церкви (Московського патріархату)
Собо́р єпи́скопів Украї́нської правосла́вної це́ркви (Моско́вського патріарха́ту) (Архієрейський собор) — наступний після Собору орган влади в Українській православній церкві Московського патріархату, який діє згідно зі священними канонами Православної церкви та Статутом про управління Української православної церкви Московського патріархату[1] у період між Соборами Церкви.
Склад і функції
Собор єпископів Української православної церкви Московського патріархату (фактично, Архієрейський собор) має всю повноту влади у період між Соборами Української православної церкви Московського патріархату. Собор єпископів складають єпархіальні архієреї, а також вікарні архієреї Української православної церкви, які очолюють синодальні установи та духовні академії. Собор єпископів скликається Митрополитом Київським і всієї України (Місцеблюстителем) за потребою, але не рідше, ніж один раз на рік. Головою Собору єпископів є Митрополит Київський і всієї України (Місцеблюститель). Собор єпископів діє на підставі священних канонів Церкви, постанов Помісних і Архієрейських соборів Російської православної церкви, а також Соборів Української православної церкви Московського патріархату.
До компетенції Собору єпископів входить розгляд усіх питань, що стосуються життя Української православної церкви Московського патріархату. Собор єпископів канонізує святих і ухвалює богослужбові чинопослідування, складені на їхню честь. Собор єпископів є церковним судом вищої інстанції. Собор єпископів обирає Митрополита Київського і всієї України й визначає процедуру його обрання.
У період між Соборами Української православної церкви Московського патріархату Собор єпископів:
- вносить доповнення і зміни до Статуту про управління Української православної церкви Московського патріархату з наступним ухваленням Собором Української православної церкви Московського патріархату;
- ухвалює Статут Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату, а також вносить до нього доповнення та зміни;
- ухвалює рішення про ліквідацію Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату.
Ніхто з архієреїв — членів Собору єпископів — не може відмовитись від участі в його засіданнях, крім випадків хвороби або з іншої причини, що визнається Собором поважною. Кворум Собору єпископів становлять 2/3 його членів. Рішення на Соборі єпископів ухвалюються простою більшістю голосів відкритим або таємним голосуванням, окрім особливих випадків, що визначаються регламентом Собору єпископів. Якщо, при відкритому голосуванні, голоси розділяються порівну, вирішальним є голос Головуючого. У випадку рівної кількості голосів при таємному голосуванні проводиться повторне голосування.
Постанови Собору єпископів набирають сили після їхнього ухвалення.
Собори єпископів Української православної церкви Московського патріархату
- Архієрейський собор 6-7 вересня 1991 в Києві
- Архієрейський собор 1992 в Харкові (Харківський собор)
- Архієрейський собор 2000 в Києві
- Архієрейський собор 24 січня 2007 в Києві
- Архієрейський собор 21 грудня 2007 в Києві
- Архієрейський собор 8 липня 2011 в Києві
- Архієрейський собор 21 лютого 2012 в Києві (Зі статуту УПЦ: "3. Собор єпископів скликається Митрополитом Київським і всієї України (Місцеблюстителем) у міру потреби, але не рідше, ніж один раз на рік. 4. Головою Собору єпископів є Митрополит Київський і всієї України (Місцеблюститель).")
- Собор єпископів УПЦ МП (13 серпня 2014) обрав очільника церкви Онуфрія.[2]
Див. також
- Українська православна церква (Московський патріархат)
- Статут Української православної церкви (Московського патріархату)
- Собор Української православної церкви (Московського патріархату)
- Собор єпископів Української православної церкви (Московського патріархату) (2014)
- Собор
- Архієрейський собор
- Помісний собор
Примітки
- Статут про управління Української Православної Церкви Архівовано 12 серпня 2010 у Wayback Machine..
- Як пише Ю. Чорноморець, «Собор єпископів УПЦ, що відбувся 13 серпня, визначився не лише із тим, хто очолюватиме цю Церкву. Після запеклої дискусії було ухвалено «Постанови» Собору, які тепер є офіційною думкою УПЦ щодо ряду суспільних проблем. Статус цих постанов — більший за рішення та відозви соборів, доповіді та коментарі керівників Церкви.»За лаштунками Собору