Собчак Анатолій Олександрович
Анато́лій Олександрович Собча́к (рос. Анатолий Александрович Собчак; нар. 10 серпня 1937 — пом. 20 лютого 2000) — російський політичний діяч часів перебудови та 1990-х, перший демократично обраний мер Санкт-Петербурга (1991–1996), один зі співавторів Конституції Російської Федерації, вважається політичним наставником президента РФ Володимира Путіна.
Собчак Анатолій Олександрович | |
---|---|
Народився |
10 серпня 1937[1][2][…] Чита, Східно-Сибірська область, РРФСР, СРСР |
Помер |
19 лютого 2000[3] (62 роки) Свєтлогорськ, Калінінградська область, Росія ·гострий інфаркт міокарда |
Поховання | Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | правник, політик, державний діяч |
Галузь | юриспруденція і політика |
Alma mater | юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзький державний університет |
Науковий ступінь | доктор юридичних наук |
Знання мов | російська |
Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
Членство | Рада Федерації |
Посада | член Ради Федерації і Рада Федерації |
Партія | КПРС, Російський рух демократичних реформd і Наш дім — Росія |
Конфесія | православ'я |
У шлюбі з | Нарусова Людмила Борисівна |
Діти | Собчак Ксенія Анатоліївна |
Нагороди | |
Сайт | sobchak.org |
|
Біографія
Народився 10 серпня 1937 в сибірському місті Чита[4], дитинство провів в Узбекистані.
У 1959 закінчив Ленінградський державний університет, після випуску працював адвокатом у Ставропільській колегії адвокатів.
У 1962 повернувся до Ленінграда, де вчився в аспірантурі ЛДУ, після закінчення якої викладав у Ленінградській спеціальній школі міліції МВС СРСР і в Ленінградському технологічному інституті целюлозно-паперової промисловості.
З 1973 — доцент юридичного факультету Ленінградського державного університету, а в 1982 отримав ступінь доктора наук і посаду професора; у 1985 став завідувачем кафедри господарського права, якою завідував до вересня 1991. Опублікував понад 100 наукових праць із громадянського і комерційного права[5]. На юридичному факультеті, де викладав Анатолій Собчак, навчався Володимир Путін; там вони вперше зустрілися.
Собчак вступив у КПРС в 1988; за словами його вдови Людмили Нарусової — тому, що повірив у Горбачова та його ідеї перебудови[6], але в 1990 вийшов з партії.
У 1989 обраний народним депутатом СРСР; на першому з'їзді увійшов до складу Верховної ради СРСР, був головою підкомітету господарського права Комітету із законодавства, законності і правопорядку ВР СРСР.
У квітні 1990 обраний в Ленінградську міську раду народних депутатів (рос. Ленинградский городской Совет народных депутатов; Ленсовет), а 23 травня вибраний її головою. У команді Анатолія Собчака працювали Володимир Путін і Дмитро Медведєв.
12 червня 1991 вибраний мером Ленінграда; був різким противником Серпневого путчу. Собчак брав участь у написанні Конституції Росії, деякими політиками називається одним з основних авторів чинного варіанту Конституції[7].
У 1993 очолив виборчий блок «Російський рух демократичних реформ» на виборах в Державну думу, однак не набрав необхідної кількості голосів.
Як мер міста Анатолій Собчак виступав за перейменування Ленінграда в Санкт-Петербург, неодноразово заявляв, що Петербург повинен бути культурною столицею Росії, а не промисловим центром.
Відмовився балотуватися на виборах Президента у 1996. Того ж року програв вибори губернатора Санкт-Петербурга своєму заступнику Володимиру Яковлєву. Главою виборчого штабу Собчака був Володимир Путін[8].
У 1999 зазнав невдачі на виборах в Держдуму та оголосив, що має намір брати участь у виборах губернатора Санкт-Петербурга. Наступного року був призначений довіреною особою кандидата в Президенти Росії Володимира Путіна.
Смерть
Помер у ніч з 19 на 20 лютого 2000 у Свєтлогорську під час поїздки в Калінінградську область. За офіційними повідомленнями, смерть настала внаслідок гострої серцевої недостатності. Висувалися версії про убивство (зокрема, отруєння) Анатолія Собчака; 6 травня прокуратура Калінінградської області порушила кримінальну справу за фактом убивства, однак розтин не показав наявності алкоголю у крові покійного, тому справа була закрита 4 серпня[9].
Особисте життя
Мав двох дітей: Марію Собчак від першої дружини Нонни Гандзюк (внук — Гліб Собчак, син Марії Собчак) і Ксенію Собчак від другої дружини Людмили Нарусової.
Звання та нагороди
Нагороджений рядом нагород (Ювілейна медаль «300 років Російському флоту», срібний Олімпійський орден Міжнародного олімпійського комітету) і звань, зокрема є почесним громадянином Санкт-Петербурга[10], Грузії, міста Тбілісі та кількох штатів США.
Примітки
- http://www.wsws.org/en/articles/2000/03/sobc-m10.html
- http://russiaprofile.org/bg_people/resources_whoiswho_alphabet_s_sobchak.html
- http://www.sptimes.ru/archive/pdf/748.pdf
- Биография Анатолия Собчака — Детство (рос.)
- Кафедра коммерческого права (рос.)
- Анатолий Собчак (рос.)
- Семидесятилетие Анатолия Собчака (рос.)
- Людмила Нарусова: Власть разъедает душу (рос.)
- Собчак и Исаев: две смерти — причина одна? (рос.)
- Внеочередное заседание ЗС СПб 26 мая 2010 г. (рос.)
Література
- Собчак А. А. Хождение во власть. Рассказ о рождении парламента. — М.: Новости, 1991. — 272 с. — ISBN 5-7020-0411-6.
- Собчак А. А. Тбилисский излом, или Кровавое воскресенье 1989 года. — М., 1993. — ISBN 5-88214-007-2.
- Собчак А. А. Жила-была коммунистическая партия. — СПб.:Лениздат, 1995. — ISBN 5-289-01850-6.
- Собчак А. А. Дюжина ножей в спину. Поучительная история о российских политических нравах. — М.: Вагриус, Петро-Ньюс, 1999. — ISBN 5-264-00162-6.
- Собчак А. А. Из Ленинграда в Петербург: путешествие во времени и пространстве. — СПб.: Контрфорс, 1999. — ISBN 5-9000001-02-4.
Посилання
- Собчак // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Сайт Анатолія Собчака (рос.)
Попередник: | мер Санкт-Петербурга 1991—1996 |
Наступник: |
- | Володимир Яковлєв (як губернатор) |