Калінінградська область

Калінінградська область — найзахідніший регіон Росії. Він відділений від іншої Росії територією незалежних держав, проте з'єднаний морем і є, таким чином, напівексклавом. Межує з Польщею на півдні, Литвою — на півночі і сході. На заході область омивається водами Балтійського моря. Максимальна довжина області із заходу на схід становить 205 км, з півночі на південь — 108 км.

Рельєф області — горбиста рівнина. На сході, у Нестеровському районі, рельєф більш нерівний, тут розташована Віштинецька височина з висотами до 230 метрів над рівнем моря. Також височини є в Багратіоновському районі (Вармійська або Вармінська височина). Уздовж правого берега річки Інструч тягнеться Інструцька гряда.

Найнизинніші території області розташовані в Славському районі. То так звані польдери — землі, що постійно перебувають під погрозою затоплення й обгороджені дамбами.

Область обмивається водами Балтійського моря. На півночі області розташований унікальний гідрографічний об'єкт — Куршська коса.

Область багата річками. Усього по території області протікає 148 річок завдовжки більше десяти кілометрів, однак найбільше в області зовсім коротких річок і струмків (завдовжки менш 10 км). На них припадає сім десятих загальної довжини калінінградських річок. Взагалі ж сумарна довжина всіх калінінградських річок становить майже тринадцять тисяч кілометрів.

Найбільші річки області — Німан і Преголя, до басейну цих двох річок ставиться велика частина території області. Основні притоки Німану на території області — Шешупе й Тильжа, Преголі — Пісса, Анграппа, Інструч, Лава.

Не стосовні до басейнів Німану й Преголи річки впадають або в Курський (Ржевка із притоками Зла, Оса, Швента та ін.), або в Калінінградську затоку (Прохладна із притоками Корневка, Майська та ін.). Лише невелика кількість малих річок впадає безпосередньо в Балтійське море.

У Калінінградській області є 38 озер площею понад 0,1 км² (разом з водоймищами й ставками). Найбільше з них — Віштинецьке озеро. Воно розташоване на сході області на кордоні з Литвою. Площа цього озера — 16,6 км². З 1975 року воно має статус пам'ятника природи.

Решта озер області невеликі. Серед озер області досить багато озер-стариць. Такі, наприклад, відносно великі озера Вороння й Пусте (стариці Преголі). У Славському районі є кілька невеликих озер-стариць Німану. На південному сході області багато озер, утворених під час танення льодовика. До цього сімейства озер належить й Віштинецьке озеро.

Також в області часто зустрічаються рукотворні озера-ставки. Прикладами таких озер є ставки Великий, Дивний і Школьний, розташовані в Зеліноградському районі. Популярним місцем відпочинку калінінградців є розташований на східній окраїні міста ставок Чистий (у розмовній мові набагато частіше називаний Ісаковим озером).

Річка Лава в двох місцях перегороджена дамбами ГЕС, тут утворювалися водоймища.

Іншу групу рукотворних озер Калінінградської області становлять колишні кар'єри. За південно-західною окраїною Калінінграда лежить група таких озер, відомих під загальною назвою Голубі озера. Ці озера є зоною відпочинку містян. Поруч із селищем Янтарним розташоване велике озеро, що було раніше бурштиновим кар'єром.

Найбільшими внутрішніми водоймами області є затоки Балтійського моря — Курська та Калінінградська (Віслінська). Фактично вони є лагунами — лиманами, відгородженими від моря піщаними косами, Курської і Балтійської (Віслінської). Вода в затоках прісна.

Відсоток українського населення з повоєнного часу до розпаду Радянського Союзу активно зростав і був досить значним. Після 1991 року число українського населення падає, проте досі залишається суттєвим. У 1959 році в Калінінградській області мешкало 35717 осіб (5,85 %)[2], у 1979 році — 54656 осіб (6,76 %)[3], у 1989 році — 62750 осіб (7,20 %)[4]. Відтак, згідно із переписом населення 2002 року в області проживало 47229 українців (4,94 %), а у 2010 році — 32771 українець (3,48 %).

У Калінінградській області розвинені транспортне (вагонзавод) і піднімальне (завод «Балткран») машинобудування, суднобудування й судноремонт (у Калінінграді й Совєтську), виробництво телевізорів. Також є промисловість будівельних матеріалів (завод ЗБВ в Калінінграді). Розвинена харчова промисловість.

У Калінінградській області розташоване найбільше у світі родовище бурштину (більше 90 % світових запасів). Його видобуток ведеться в районі селища Янтарний, там же, на бурштиновому комбінаті, бурштин обробляється. У Калінінградській області ведеться видобуток нафти.

Розвинене промислове рибальство, великі рибні порти розташовані в Калінінграді й Піонерському, менш великі — у Рибачім і Свєтлом.

Найважливіший вид внутрірегіонального трансопорта — автомобільний. Розвинена мережа автомобільних шляхів із твердим покриттям. Більшість шляхів не відповідають прийнятому в Росії стандарту за шириною, крім того вони відрізняються звивистістю; тому на більшості шляхів Калінінградської області встановлена максимальна швидкість 70 км/год (замість 90 км/год).

Найважливіші автомобільні дороги:

• А-229: Калінінград — Знаменськ — Черняховськ — Гусєв — Нестеров — литовська межа (далі — у напрямку Вільнюса й Мінська);
• А-216: Калінінград — Знаменськ — Талпаки (розгалуження з А-229) — Большаково — Совєтськ — литовська межа (далі в напрямку — Шяуляя й Риги);
• Калінінград — Зеленоградськ — Рибачий — литовська межа (далі — у напрямку Клайпеди; проходить по Куршської косі при в'їзді на яку є екологічний збір);
• Калінінград — Ладушкин — Мамоново — польська межа (далі — у напрямку Ельблонга й Гданьска);
• Калінінград — Багратіоновськ — польська межа (далі — у напрямку Варшави).

Крім того, по території Калінінградської області проходить недобудований шлях, запланований автобан Кенігсберг — Берлін (серед місцевого населення відомий як «Берлінка»). Він обходить стороною населені пункти й упирається в польську межу. Переходу через кордон там немає, тому шлях практично не використовується, проте існують плани реконструкції шляхів з обох сторін переходу через кордон.

Є такі прикордонні переходи для автомобільного транспорту:

• з Литвою: Совєтськ — Панемуне (по мосту через Німан), Чернишевське — Кібартай, перехід на Куршській косі;
• з Польщею: Багратіоновськ — Безледи, Мамоново — Гроново, Мамоново-2 — Гжехотки.

Залізничний транспорт використовується насамперед для вантажоперевезень між Калінінградською областю, сусідніми країнами й іншою територією Росії. Також важлива роль пасажирських перевезень, як внутрірегіональних, так і зовнішніх. Калінінград має залізничне сполучення не тільки з містами Росії (Москвою й Санкт-Петербургом), але також і із Гдинею в Польщі й Берліном у Німеччині.

Більша частина існуючих на території нинішньої Калінінградської області до війни залізниць була розібрана в перші післявоєнні роки; частина збереженої мережі була закрита після розпаду СРСР.

Досі збереглися й використовуються такі залізниці:

• Калінінград — Черняховськ — литовська межа;
• Калінінград — Мамоново — польська межа;
• Калінінград — Багратіоновськ — польська межа;
• Калінінград — Приморськ — Балтійськ;
• Калінінград — Гур'євськ — Полєськ — Свєтлий — Совєтськ — литовська межа;
• Черняховськ — Совєтськ — литовська межа;
• Черняховськ — Железнодорожний — литовська межа;
• Калінінград — Зеленоградськ — Піонерський — Свєтлогорськ (електрифікована);
• Калінінград — Піонерський (електрифікована).

Найбільші залізничні вузли — Калінінград (тут сходяться сім залізниць) і Черняховськ (тут сходяться чотири залізниці).

Експлуатує залізниці Калінінградської області Калінінградська залізниця, що виділився після 1991 року із складу колишньої Прибалтійської залізниці.

У Калінінграді, Піонерському й Балтійську великі морські торговельні порти, найбільший з них — у Калінінграді. Балтійськ пов'язаний із Санкт-Петербургом поромною переправою й із Гданьском пасажирською лінією (експлуатується польським пароплавством).

У Калінінграді, Черняховську й Совєтську є річкові порти. Судноплавні річки — Преголя й Німан зв'язані між собою судноплавним шляхом, що проходить річками Дейма й Матросовка. Найважливіша річкова судноплавна компанія — «Західне річкове пароплавство».

Роль річкового транспорту у внутрішньорегіональних вантажних перевезеннях незначна, внутрішньорегіональні пасажирські водні перевезення відсутні.

Влітку між Калінінградом, Фромборком і Ельблонгом по гладі Балтійської затоки (який фактично є внутрішньою водоймою) курсують судна на підводних крилах, експлуатовані польським пароплавством.

В селищі Храброво, що під Калініградом, є аеропорт міжнародного класу.

У Калінінграді є трамвай — найстаріша система в Росії, діє з 1895 року, вузькоколійний (1000 мм) — і тролейбус. В інших містах області міський транспорт представлений тільки автобусами, хоча до війни в Черняховську був тролейбус, а в Совєтську — трамвай.

У 2004 році середньорічне енергоспоживання Калінінградської області склало близько 3,5 мільярда кВт·год при власному виробленні всього 235 мільйонів кВт·год.

У 2005 у Калінінграді введено в дію перший блок нової, найдосконалішої в енергосистемі Росії Калінінградської ТЕЦ — 2 потужністю 450 МВт. Перший енергоблок Калінінградської ТЕЦ — 2 покриває половину потреби регіону в електроенергії. Наприкінці 2010 року був введений в експлуатацію другий енергоблок, в результаті чого Калінінградська область вийшла на самозабезпечення електрикою.

• Віштинецьке озеро
• Куршська коса
• Балтійська коса

• Мазурський канал