Соловйов Євген Сергійович

Народився 1990 року. Дідусь — авіатор, ветеран війни в Афганістані; дядько — борттехнік; батько — інженер авіаційного обладнання. Дитинство Євгена пройшло на аеродромах і в гарнізонах.

Після закінчення, з відзнакою, авіаційного вишу розпочав службу в 11-ій окремій бригаді армійської авіації, в/ч А1604, авіабаза Чорнобаївка, Херсонська область. Вже за три місяці служби став командиром вертольоту Мі-8. За рік в складі українського миротворчого контингенту полетів у Конго, де виконував завдання в умовах високих температур, розрідженого повітря, небезпечних гір. Повернувся у травні 2014 року.

Влітку 2014, у зв'язку з російською збройною агресією проти України, виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, брав участь у бойових діях, займався евакуацією поранених на вертольоті Мі-8, зокрема в районі Савур-могили.

2018 року виконував завдання в складі 56-го окремого вертолітного загону Місії ООН у Ліберії.

Призначений на посаду заступника командира вертолітної ескадрильї з МПЗ[1].

Мешкає у Херсоні. Одружений.

Указом Президента України від 31 жовтня 2014 року № 838/2014, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[2].

• Анастасія Олехнович. Євген Соловйов: «Ми рвали полин і засипали його в кабіну, аби хоч трохи перебити запах від тіл загиблих» // «Голос України», 9 квітня 2019.
• Євген Соловйов дивом залишився живим при падінні гелікоптера в Конго // «АрміяІнформ», 15 липня 2019.