Соловйов Юрій Вікторович

Соловйов Юрій Вікторович (позивний «Фокс») (01979-09-3030 вересня 1979, Антрацит Луганська область, Українська РСР — 02014-08-2929 серпня 2014, під Іловайськом (Донецька область) — український військовослужбовець 2-го батальйону «Донбас».

Соловйов Юрій Вікторович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 30 вересня 1979(1979-09-30)
м. Антрацит Луганська область
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (34 роки)
с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області
(пропав безвісти)
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Пропав безвісти 29 серпня 2014 року під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення.

Життєпис

Юрій Соловйов народився 1979 року у місті Антрацит Луганська область. Мешкав у м. Маріуполь Донецька область.

Улітку 2014 року добровольцем пішов на фронт. Він служив у званні солдата санітарним інструктором 6-го відділення 2-го взводу 1-ї роти спеціального призначення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» (військова частина 3027) Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України.

Обставини загибелі

Загинув Юрій Соловйов під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення, ідучи так званим «гуманітарним коридором». Востаннє його бачили в селі Червоносільське Амвросіївського району Донецької області, де колона потрапила у засідку російсько-терористичних угрупувань[1]. Тіло не знайдено. Пошуки тривають[2].

Родина

Залишились дружина та донька.

Нагороди
  • Орден За мужність III ступеня (06.04.2018, посмертно)[3].
  • знак народної пошани «За мужність та милосердя» (посмертно)[4].

Примітки
  1. Солов'йов Юрій Вікторович (пошук)
    22 августа 2014 года. Год назад. Иловайск. Командный пункт 39-06(рос.)
  2. Про шістьох воїнів НГУ, посмертні нагороди яких днями отримали їхні родичі
  3. Указ Президента України № 98/2018
  4. 24 травня 2017 року Урочисте нагородження знаками народної пошани «За мужність та милосердя» медиків АТО
    «Прошу пробачення у рідних тих, кого не змогла врятувати. Це мій хрест. Мені з ним далі жити»…

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.