Солуха Костянтин Григорович

Народився в родині українського старосвітського сільського священика. Кость отримав освіту в другій Київській гімназії, де близько познайомився з життям українських народознавчих гуртків, цікавився мистецтвом, співав у хорі видатного композитора Миколи Лисенка. У 1879 році закінчив гімназію і вступив на медичний факультет Київського університету. Під-час навчання під впливом Володимира Антоновича та Павла Житецького захопився ідеєю українського відродження. Брав активну участь у діяльність студентської «Громади». У зв'язку з цим на деякий час був звільнений з університету. Після відновлення перебував під поліцейським наглядом.

Закінчивши університет, в 1886 році Кость Солуха, як стипендіат, був направлений на 5 років полковим лікарем 28-го піхотного полку Варшавського округу. Відслуживши менше року, та не витримуючи військового порядку, добився переведення на Поділля.

У 1889 році його направили дільничним лікарем земської лікарні Оринина Кам'янецького повіту, де не те що лікарні, навіть медичного пункту не було. Як згадував Кость:[1]

Став налагоджувати всю справу з нуля. Лікарню довелося зробити в корчмі, хоча обладнання майже ніякого не було, а на медикаменти відпускалося 150 руб. на рік. Територія дільниці велика, кругом темнота народу і авторитет повитух та знахарів

У 1894 році отримав пропозицію на переведення у Санкт-Петербург, а після відмови — до Кам'янця-Подільського, на яку погодився. У Кам'янці-Подільському його призначили на посаду городового лікаря, а потім ординатора кам'янецької міської лікарні[2].

У 1915 році став застосовувати метод пневмотораксу в лікуванні тяжкого недугу — туберкульозу. Кость Солуха придбав власним коштом декілька приладів для пневмотораксу, встановив їх в губернській лікарні, в своєму будинку, де вів приватну практику, та в шпиталі, де відкрив цілий павільйон для лікування тяжкохворих. У роки громадянської війни Солуха зосередив свої сили на боротьбі з епідеміями тифів, грипу та іншими хворобами. У січні 1922 року Кость Солуха заразився від хворих епідемічним висипним тифом і попри зусилля його друзів-лікарів помер[1].

• Батько, Григорій Солуха — священик села Коритне Балтського повіту[3];
• Дружина, Ганна Георгіївна Пашута;
• Син, Віктор (1896 — † 1913) — успішно навчався в Кам'янецькій гімназії та Київському університеті;
• Син, Григорій (1897 — † ?) — закінчив фізико-математичний факультет Кам'янець-Подільського українського університету;
• Донька, Тетяна (1901 — † ?) — у 1921 році разом із чоловіком, Євгеном Приходьком, емігрувала у Прагу, а після Другої світової війни — до США, де стала доктором Українського Інституту Америки, співала в Українському національному хорі;
• Донька, Наталя (1903 — † 1991) — закінчила історико-філологічний факультет Кам'янець-Подільського українського університету, згодом отримала диплом з відзнакою в Московському інституті культури, працювала бібліографом читального залу для науковців Національної бібліотеки України ім. Вернадського[1].

Вихований на глибоких традиціях любові до рідного краю, Солуха переймався болями свого народу. У 1901 році разом із священиком і істориком Юхимом Сіцінським, вчителями С. Іваницьким, Володимиром Чехівським та іншими однодумцями організував невеличку місцеву українську громаду, яка гуртувала всю молодь.

У 1905 році в Кам'янці-Подільському було засноване Українське товариство «Просвіта» — перше на Поділлі. Головою від початку до 1917 року був Кость Солуха. У ці роки членами товариства проведена значна робота з поширення мережі «Просвіт» по містах та селах Поділля. Було розповсюджено літературу, пресу, поставлені спектаклі, читались лекції, влаштовувались виставки, давались концерти. Просвітянська діяльність прищеплювала молодим людям любов до рідного краю, своєї мови та культури. За свою діяльність Товариство і його керівник зажили величезного авторитету серед населення[4].

У 1918 році лікар Костянтин Солуха став одним з ініціаторів відкриття в Кам'янці-Подільському університету[5].

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Завальнюк О. М. Лікар-просвітянин К. Г. Солуха і Кам'янець-Подільський державний український університет (1918–1921 рр.) // Історія України: маловідомі імена, події факти. (Збірник статей). — К., Хмельницький — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004.- С.189-202.
• Копилов А. О., Завальнюк О. М. Кам'янець-Подільський державний український університет: від ідеї до ліквідації (1918–1921 рр.) // Український історичний журнал. — 1999. — № 4. — С.41.
• Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1917–1921 рр.). — Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2006. — С. 116-124.
• Лозовий В. Кость Солуха — незмінний голова Подільської «Просвіти» // Просвітницький рух на Поділлі (1906–1923 рр.). — Кам'янець-Подільський, 1996. — С. 63—69.
• Лозовий В. Духовні батьки університету. До річниці Кам'янець-Подільського державного Українського університету // Край Кам'янецький. — 1992. — 22 жовтня.
• Трембіцький А. А. До біографії Костя Солухи — засновника і голови Подільської «Просвіти» // «Просвіта» в духовно-культурному піднесенні України: Зб. наук. праць / За ред. В. П. Мацька. — Хмельницький: Просвіта, 2005. — С.149-156.
• Єсюнін Сергій. Видатний лікар, засновник Подільської «Просвіти» // Є. — 2011. — 13 травня.
• Крилов Едуард. Вдячність благодійникам — мірило людяності // Ділове місто. — 2011. — № 37. — 29 вересня. — С. 10—11.
• Мошак Мирослав. Ще раз про Костя Солуху та вшанування його пам'яті // Подолянин. — 2011. — 11 листопада. — С. 9.
• Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. — Наукове видання. — Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2008. — Т. 12. — С. 363-365. — (Матеріали восьмого круглого столу «Культура, освіта і просвітницький рух рух на Поділлі. Присвячено 90-річчю Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка») — 300 прим. — ISBN 978-966-2187-03-8.