Соневицький Михайло-Ярослав Климентійович

Михайло-Ярослав Соневицький
Народився 22 квітня 1892(1892-04-22)
с. Гадинківці, нині Гусятинський район, Тернопільська область
Помер 30 листопада 1975(1975-11-30) (83 роки)
Нью-Йорк
Країна  ЗУНР
Національність українець
Діяльність мовознавець
Alma mater Віденський університет
Мова творів німецька, англійська, латина і польська

д-р Михайло-Ярослав Климентійович Соневицький (22 квітня 1892, с. Гадинківці — 30 листопада 1975, Нью-Йорк) — український класичний філолог, дійсний член НТШ (з 1954), професор Українського католицького університету в Римі. Доктор філософії (1923).

Біографія

Народився в с. Гадинківцях Гусятинського повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї греко-католицького священника о. Климентія Соневицького та його дружини Марії (дівоче прізвище Авиковська[джерело?]). Батько тільки рік перед народженням сина, тобто в 1891 р., став парохом цього села.[1]

Закінчив Віденський університет. Викладач в українських гімназій у Галичині, Греко-Католицької Богословської Академії (1934—1944) і Львівського Університету (1939—1941). З 1944 року на еміграції в Німеччині і (з 1950) у США, де й помер (в Нью-Йорку).

Дружина — хорова диригентка[2] Ольга Ласовська. Діти:

  • Ігор (1926—2006) — композитор, диригент, педагог.
  • Леонід (1922—1966) — історик.

Родина

Батько, о. Климентій Соневицький (1858[3]—1928[4]) — український релігійний та просвітній діяч. Рукоположений в сан священника у 1883 році[3]. У 1891—1928 роках був парохом села Гадинківці[4]. Голова читальні у цьому селі; головував на вічах, зокрема в часі сільського селянського страйку 1902 року, боротьби за виборчу реформу та передвиборчих змагань[4]. З його ініціативи в 1909 році розпочали будівництво нового кам'яного храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці, яке завершили 1913 року[4].

Доробок

Автор праць про мову Цицерона й Новаціяна, «Франкові переклади з античних літератур» (ЗНТШ, т. 161), «Історія грецької літератури. І. Рання доба» (1970) та популярних ст. про вплив античної культури на сучасність; оповідання для молоді на теми античності: «Пригоди Одіссея» (1918), «Мирмідонський лицар» (1936), «Гомін давноминулих днів» (1938) тощо. Також у 1930-х рр. на запрошення свого земляка і друга Василя Сімовича друкував статті на теми античності і її значення для сучасності в журналі «Життя і знання».[5]

Примітки
  1. Соневицький, Михайло (2001). Спогади старого педагога (Українська). Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка. с. 7. ISBN 966-7155-47-1.
  2. Мельничук Б. Ласовська-Соневицька Ольга Костянтинівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 321. — ISBN 966-528-199-2.
  3. Шематизмь всего клира Греко-католицкой Епархіи Станиславовской на рокь Божій 1894. — 1894. — С. 35.
  4. Слободян, В. До історії сіл Гадинківці та Швайківці і їх церков // Християнська сакральна традиція: Віра, духовність, мистецтво. Матеріали ІI Міжнародної наукової конференції, м. Львів, 24-25 листопада 2010 р. (Апологет). — Львів, 2010. — С. 245—265.
  5. Соневицький, Михайло (2001). Спогади старого педагога (Українська). Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка. с. 53. ISBN 966-7155-47-1.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.