Сонячне божество

Сонячне божество — поклоніння Сонцю, яке іноді означується як латинське Sol: англійське Sun походить від протогерманського Sunnǭ.

Опис

Неолітичне поняття «сонячного човна» (також «сонячної енергії», «сонячної барки» — міфологічне зображення сонця, що їде в човні) що зустрічається у міфах Єгипету про Ра (примордіальний Атум) та Гора. У міру того, як теократія Старого царства набула сили, ранні вірування було впорядковано: Атум надалі індифікувався як Ра-Атум: промені заходу Сонця, а Осіріс став божественним спадкоємцем сили Атума на Землі що передав свій божественний авторитет своєму сину Гору[1].

Протоіндоєвропейська релігія містить сонячну колісницю: Сонце що об'їжджає небо в колісниці — у слов'янській міфології це Дажбог, у скандинаво-германів Сол, у ведах Сур'я, в грецькій Геліос тощо[2].

Примітки
  1. Ancient Civilizations- Egypt- Land and lives of Pharaohs revealed. Global Book Publishing. p. 79. ISBN 1740480562 (англ.)
  2. Dexter, Miriam Robbins (Fall–Winter 1984). «Proto-Indo-European Sun Maidens and Gods of the Moon». Mankind Quarterly. 25 (1 & 2): 137—144. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.