Сопин
Со́пин — село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 453 особи.
| село Сопин | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район/міськрада | Погребищенський район |
| Рада | Мончинська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | не пізніше 1759 |
| Населення | 453 |
| Площа | 0,22 км² |
| Густота населення | 2059,09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22247 |
| Телефонний код | +380 4346 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°25′30″ пн. ш. 28°56′24″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
283 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22246, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Мончин, вул. Центральна, 61 |
| Карта | |
  Сопин | |
 Сопин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Селом протікає річка Попів Став, права притока Вільшанки.
Засновано не пізніше 1740 року. В цей рік частина села фігурує в купчій Петра Стрільбицького. В 1759 роком фіксується найстарша з відомих метричних книг Успенської церкви села. Володільцем на той час був Михаїл Радивіл, гетьман Литовський, на 1795 р. — полковник Речі Посполитої Микола Комарницький з початку 19 ст. — Ярошинські.
Село входило в часи Речі Посполитої до Брацлавського воєводства.
Далі в часи Російської імперії до Махнівського (потім Бердичівського) повіту Київської губернії.
Історія
Повстання Пугача-Орла
У травні 1921 року у село для боротьби з більшовиками прибув об'єднаний український повстанський відділ місцевого Пугача та отамана Орла. На зовсім короткий час Сопин став його фактичною столицею. Тут відбулася зустріч з Бердичівським Повстанчим Комітетом. «В хаті дяка зібралося чимало представників села, переважно молоді й інтелігентів. Готують вечерю з горілкою. Алькоголь розв'язує язики».
Місцева інтелігенція безуспішно спробувала схилити Гальчевського до того, щоб очолити групу повстанців замість Пугача. «Відповідаю коротко, що я, панове, гість Вашого отамана і сам йому підпорядковувався… Врешті остання річ: я не люблю визначення і усування отамана через повітовий комітет».
Згодом після поразки поблизу Самгородка Повстанчий Комітет припинив існування, а Пугач у Сопині розпустив об'єднану бойову групу. Згодом, як розповідав Орел, учасники Повстанчого Комітету, стали агентами бердичівських більшовиків.
У червні 1921 року на знак помсти за діяльність повстанців більшовики спалили Сопин. «…червоні карні відділи спалили село Сопин і ще кілька сусідніх сіл до останньої хати. Пацифікація більшого розміру. Після такої научки колачем ніхто не заманить молодих хлопців до повстанчого руху[1]», — міркував отаман Орел.
Попри руйнування, за декілька тижнів саме у Сопині Орел знайшов двох козаків Пугача, які стали основою його нової повстанської групи. Першою спільною вилазкою стало визволення козака у містечку Прилука.
До сьогодні у селі Сопин проживав давній священницький рід Залузьких.
Радянська доба
Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 364 жителі села[2].
Друга світова війна
Під час Другої світової війни село було зайняте німецькими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 2 січня 1944 року.[3]
Сучасний стан
Село має два магазини, 1 школу (закриту). Планується побудова церкви місцевими меценатами.
14 липня 2018 року Предстоятель Київського Патріархату Філарет в Сопині освятив храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці[4].
Населення
На 1926-й рік село мало 420 господарств, в них — 1796 осіб, з яких 1670 українців, 112- поляків, 13 євреїв, 1 — інші.
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 450 осіб,[5] із них 99,56 % зазначили рідною мову українську, 0,44 % — російську.[6]
| Рік | 1926[7] | 1989[8] | 2001[5] |
|---|---|---|---|
| Кількість осіб | 1796 | 552 | 450 |
Видатні уродженці
- Кичак Василь Мартинович — український науковець, доктор технічних наук.
Пам'ятки
В селі є будівля колишнього Сопинського кредитного товариства та складу сільськогосподарського інвентаря, збудованих на початку 20 століття. У радянські часи тут знаходилась лікарня. У 1990-х роках тут знаходилась амбулаторія і, коли вона виїхала звідси, то будинок цей закинули.[9]
В селі встановлено пам'ятник 140 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни. Пам'ятник встановлено в центрі села у 1981 році.
Примітки
- Гальчевський Яків. Проти червоних окупантів // Кам'янець-Подільський: ПП „Медобори-2006“, 2011. — 360 с.
- Сопин. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
- Предстоятель Київського Патріархату освятив храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці у с. Сопин на Вінниччині
- Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2019.
- Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 3 березня 2019.
- Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2018.
- В. Бондар (14 квітня 2016). На Вінниччині збереглася унікальна будівля земського банку із царською золотою медаллю. http://vlasno.info. Власно.info - інформаційний портал м.Вінниця. Процитовано 5 лютого 2019.
Література
- Мо́нчин // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.529 (Сопин)