Соснівський район (Ровенська область)

Людвипільський район з центром у селі Людвипіль у складі Ровенської області утворений відповідно до указу Президії Верховної Ради Української РСР від 1 січня 1940 року[1]. На початку 1941 року в Людвипільському районі працювало 165 учителів перших — сьомих класів[4].

1 вересня 1941 року німецька влада включила серед інших Людвипільський район до складу новоствореного Костопільського ґебіту генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна[5]. Площа району тоді становила 898 км², населення — 39 592 осіб[6]. Під час Другої світової війни в районі було активним підпілля ОУН, яке на початку лютого 1943 року мало сутички з партизанським загоном Сидора Ковпака, що проходив рейдом територією району[4]. За повідомленнями українського націоналістичного підпілля в районі також діяли більшовицькі та польські банди, які нападали на села, спалювали господарства, грабували та вбивали людей[7]. Після зайняття Людвиполя радянськими військами районні установи тимчасово (до 10 квітня 1945 року) розміщувалися в селі Стара Гута, оскільки районний центр внаслідок бойових дій був сильно спустошений[4].

7 березня 1946 року село Людвипіль перейменоване на Соснове[4][8], а 20 березня того ж року Людвипільський район — на Соснівський[3]. У 1950 році почалася кампанія з виключення з колгоспів «бандпособницьких» родин, станом на 20 червня 1950 року в Соснівському районі було виключено 25 родин (такі виключені родини надалі підлягали виселенню за межі УРСР)[9]. У 1959 році Соснове отримало статус селища міського типу[4]. Указом Президії ВР УРСР від 21 січня 1959 року «Про ліквідацію деяких районів Ровенської області» територія Межиріцького та Тучинського районів частково серед інших була приєднана до Соснівського району[10]. Згідно з указом Президії Верховної Ради Української РСР від 30 грудня 1962 року «Про укрупнення сільських районів Української РСР» Соснівський район увійшов до складу сусіднього Березнівського району[1][4].

Адміністративний поділ станом на 1 вересня 1946 року[2]:

У часи німецької окупації населення району становило 39 592 осіб[6]. У 1945 році поляки становили 28 % населення району[11]. На кінець 1945 року з Польщі до Людвипільського району за планом мали переселити 3576 осіб[12]. За переписом УРСР 1959 року чисельність населення району становила 33 377 осіб, з них 14 997 — чоловіків та 18 380 — жінок[13].