Соснівський район (Ровенська область)

Соснівський район (до 1946 року Людвипільський[3]) — колишній район у складі Ровенської області Української Радянської Соціалістичної Республіки[2][1]. Адміністративним центром було смт (до 1959 року — село) Соснове (до 1946 року — Людвипіль)[2][1][4].

Соснівський район
Основні дані
Країна: УСРР ( СРСР)
Округа/Область: Ровенська область
Утворений: 1 січня 1940 року[1]
Ліквідований: 30 грудня 1962 року[1]
Площа: 800[2] км²
Населені пункти та ради
Районний центр: Соснове[2][1]
Кількість сільських рад: 23 (1946)[2]
Кількість міст: [2]
Районна влада

Історія

Людвипільський район з центром у селі Людвипіль у складі Ровенської області утворений відповідно до указу Президії Верховної Ради Української РСР від 1 січня 1940 року[1]. На початку 1941 року в Людвипільському районі працювало 165 учителів перших — сьомих класів[4].

1 вересня 1941 року німецька влада включила серед інших Людвипільський район до складу новоствореного Костопільського ґебіту генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна[5]. Площа району тоді становила 898 км², населення — 39 592 осіб[6]. Під час Другої світової війни в районі було активним підпілля ОУН, яке на початку лютого 1943 року мало сутички з партизанським загоном Сидора Ковпака, що проходив рейдом територією району[4]. За повідомленнями українського націоналістичного підпілля в районі також діяли більшовицькі та польські банди, які нападали на села, спалювали господарства, грабували та вбивали людей[7]. Після зайняття Людвиполя радянськими військами районні установи тимчасово (до 10 квітня 1945 року) розміщувалися в селі Стара Гута, оскільки районний центр внаслідок бойових дій був сильно спустошений[4].

7 березня 1946 року село Людвипіль перейменоване на Соснове[4][8], а 20 березня того ж року Людвипільський район — на Соснівський[3]. У 1950 році почалася кампанія з виключення з колгоспів «бандпособницьких» родин, станом на 20 червня 1950 року в Соснівському районі було виключено 25 родин (такі виключені родини надалі підлягали виселенню за межі УРСР)[9]. У 1959 році Соснове отримало статус селища міського типу[4]. Указом Президії ВР УРСР від 21 січня 1959 року «Про ліквідацію деяких районів Ровенської області» територія Межиріцького та Тучинського районів частково серед інших була приєднана до Соснівського району[10]. Згідно з указом Президії Верховної Ради Української РСР від 30 грудня 1962 року «Про укрупнення сільських районів Української РСР» Соснівський район увійшов до складу сусіднього Березнівського району[1][4].

Адміністративний поділ

Адміністративний поділ станом на 1 вересня 1946 року[2]:

Населення

У часи німецької окупації населення району становило 39 592 осіб[6]. У 1945 році поляки становили 28 % населення району[11]. На кінець 1945 року з Польщі до Людвипільського району за планом мали переселити 3576 осіб[12]. За переписом УРСР 1959 року чисельність населення району становила 33 377 осіб, з них 14 997 — чоловіків та 18 380 — жінок[13].

Примітки

  1. Зміни в адміністративно-територіальному устрої Рівненської області. http://oblrada.rv.ua/. Рівненська обласна рада. Архів оригіналу за 8.06.2017. Процитовано 11 листопада 2019.
  2. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 435, 463-464.
  3. Указ Президії Верховної Ради УPCP «Про впорядкування існуючих назв районів і районних центрів Ровенської області». 20 березня 1946 р. Президія Верховної Ради Української РСР.
  4. Лящук В. О., Масний О. С. Соснове // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 132, 136-137. — 15 000 прим.
  5. Kreisgebiet Kostopol. www.territorial.de. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945. Процитовано 11 листопада 2019. (нім.)
  6. Олійник Ю. В., Завальнюк О. М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі "Волинь-Поділля" (1941–1944 рр.) / Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"; Державний архів Хмельницької області; Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. — Хмельницький : Поліграфіст-2, 2012. — С. 257. — ISBN 978-966-1502-55-9.
  7. Гогун О. С. Як "народні месники" мстилися народу: комуністичний партизанський терор в роки радянсько-німецької війни // Український визвольний рух: наук. зб..  2005. № 4. С. 66. Процитовано 11 листопада 2019.
  8. Указ Президії Верховної Ради УPCP «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назва сільських рад і населених пунктів Ровенської області». 7 березня 1946 р. Президія Верховної Ради Української РСР.
  9. Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 15. — (Реабілітовані історією)
  10. Указ Президії Верховної Ради УРСР № 55/9 від 21 січня 1959 «Про ліквідацію деяких районів Ровенської області». Президія Верховної Ради Української РСР.
  11. Вертелецька Н. В. Динаміка етнонаціональної структури населення Рівненщини у повоєнний період (1944-1953 рр.) // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.  2011. С. 455. ISSN 2309-8074. Процитовано 11 листопада 2019.
  12. Збірник праць кафедри української преси. — Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2000. — Т. 3. — С. 182.
  13. Всесоюзная перепись населения 1959 г. Численность наличного населения городов и других поселений, районов, районных центров и крупных сельских населенных мест на 15 января 1959 года по регионам союзных республик (кроме РСФСР). www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Процитовано 11 листопада 2019. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.