Софонісба Ангвіссола

Софонісба Ангіссола (італ. Sofonisba Anguissola; бл. 1532, Кремона — 16 листопада 1625, Палермо) — італійська художниця пізнього Відродження та маньєризму, офіційна придворна художниця іспанського короля. Протофеміністка, вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Софонісба Ангвіссола

Народження 1532[1][2][3]
Кремона, Провінція Кремона, Ломбардія[2][3]
Смерть 16 листопада 1625(1625-11-16)[4][5]
  Палермо, Італія[2][3]
Жанр портретний живописd[3], історичний живопис[6], жанрове малярство[6], релігійний живописd[6] і портрет[6]
Діяльність художниця, мисткиня, visual artist
Напрямок живопис
Вчитель Bernardino Campid і Bernardino Gattid
Твори Miniature Self Portrait (Anguissola, Boston)d і Portrait Group with the Artist’s Father, Brother and Sisterd
Батько Amilcare Anguissolad
Мати Bianca Ponzoni Anguissolad
У шлюбі з Orazio Lomellinod[1]
Брати, сестри
список:
 Софонісба Ангвіссола у Вікісховищі

Життєпис
Софонісба Ангіссола. «Лючія з її сестрами Європою і Мінервою за грою в шахи». Масло. Оригінал картини знаходиться в колекції Національного музею в місті Познань. На картині три сестри Софонісби та їхня старша прислуга. Ліворуч сидить Лучія (теж художниця), праворуч — Мінерва. Дівчинка, яка стоїть за столиком, наймолодша сестра — Євгенія. До 1824 року картина перебувала в колекції Луї Бонапарта, поки її не купив граф Рачинський у Парижі. Це один з найкрасивіших витворів мистецтва на тему шахової гри[8]

Народилася у Кремоні (Ломбардія) старшою донькою у сім'ї з сімома дітьми. Її сестра Лючія теж стала художницею. Батько Амількар Ангіссоло належав до обраного аристократичного кола Генуї. Мати Софонісби Бьянка Понцоне також належала до аристократичної сім'ї. Отримала всебічну якісну освіту, разом з тим навчалась образотворчого мистецтва. Ангіссола подорожує до Риму, де представлена Мікеланджело, який одразу розпізнав її талант. У 1558 р. побувала у Мілані й написала портрет герцога Альби. Герцог рекомендував її при іспанському дворі, і дружина Філіпа II, королева Єлизавета Валуа, котра була художницею-аматоркою, запросила Ангіссолу бути її вчителькою і присвоїла їй ранг фрейліни королеви іспанської. Відтак Ангіссола стала офіційною придворною художницею іспанського короля.

Пам'ять

4 серпня 2017 року на її честь був названий кратер на Меркурії[9].

Останні виставки

Галерея вибраних творів
«Шляхетна пані», Львівська національна галерея мистецтв

Див. також

Примітки
  1. https://www.europeana.eu/fr/exhibitions/pioneers/sofonisba-anguissola
  2. https://doi.org/10.1093/oao/9781884446054.013.60000100300
  3. Encyclopædia Britannica
  4. SNAC — 2010.
  5. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  6. RKDartists
  7. Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  8. Єжі Гіжицький, «З шахами крізь століття та країни» SPORT I TURYSTYKA — WARSZAWA 1970, стор. 269, 277—278
  9. Planetary Names: Crater, craters: Anguissola on Mercury. planetarynames.wr.usgs.gov.
  10. A Tale of Two Women Painters: Sofonisba Anguissola and Lavinia Fontana - Exhibition - Museo Nacional del Prado. www.museodelprado.es.

Джерела
  • Chadwick, Whitney (1990). Women, Art, and Society. London: Thames and Hudson. ISBN 0-500-20354-7.
  • Ferino-Pagden, Sylvia; Kusche, Maria (1995). Sofonisba Anguissola: A Renaissance Woman. National Museum of Women in the Arts. ISBN 0-940979-31-4.
  • Harris, Ann Sutherland; Nochlin, Linda (1976). Women Artists: 1550—1950. New York: Los Angeles County Museum of Art, Knopf. ISBN 0-394-41169-2.
  • Perlingieri, Ilya Sandra (1992). Sofonisba Anguissola. Rizzoli International. ISBN 0-8478-1544-7.
  • Pizzagalli, Daniela (2003). La signora della pittura: vita di Sofonisba Anguissola, gentildonna e artista nel Rinascimento [The Lady of the Painting: The Life of Sofonisba Anguissola, Gentlewoman and Artist of the Renaissance] (in Italian). Milan: Rizzoli. ISBN 88-17-99509-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.