Сохачі

Село розташовано на лівому березі Десни за 8 кілометрів від смт Короп. На захід від села лежить ландшафтний заказник — Урочище «Лутава».

Назва села походить від назви урочища, де колись у великій кількості водились сохаті — лосі. Схоже, що колись село стояло на самому березі Десни, про що свідчать залишені Десною русла — річки Деснище, Бакаївка, які протікають тепер попід самим селом.

Першу згадку про село знаходимо в переказі, записаному в родословній князів Глинських, про те, як князь Вітовт (литовський) у 1399 році, розбитий татарами на річці Ворсклі, заблукав у степах і попросив князя Івана Глинського привести його до литовської України: «К городу его Хороблю, да к волостям: Макошину, да к Сохачеву, да Верху, да к Оболоню».

За козацьких часів Сохачі входили до Коропської сотні Ніжинського полку. Гетьман Іван Самойлович у 1672 році віддав село разом з Риботином, Райгородком та Лукновом Коропу на утримання генеральної військової артилерії. На початку XVIII століття в Сохачах нараховувалося 62 двори. За відомостями 1858 року тут значиться 1489 жителів, дерев'яна Покровська церква, побудована в 1858 році (дзвіниця — в 1854-му). У 1897 році в Сохачах — 247 дворів і 1351 житель.

Жителі Сохачів здавна займались землеробством, мисливством та рибальством. Цьому сприяли природні умови. Землі на схід та на південь від села належали поміщикам Гаєвським і Стрижевським. Про Гаєвських збереглися спогади Валентини Кузьмівни Захарченко, дочки однієї з перших сохацьких жительок Ольги Миколаївни Новицької, яка виховувалась у сім'ї Гаєвських. Гаєвські мали землеволодіння в Сохачах, Риботині, на Конотопщині. В їх сім'ї була одна дитина — дівчинка. Батьки дали їй гарне виховання. Уже в 5 років вона грала на піаніно. Тоді ж захворіла на менінгіт і померла. Пан Гаєвський не зміг перенести цю тяжку втрату і збожеволів, а невдовзі й помер. Така ж сумна доля спіткала й поміщицю — пані Пурхенію. Обоє вони поховані в Ніжині, де й жили. А все їхнє майно і земля по спадщині перейшли Катерині Іванівні Демиденко — племінниці пані Гаєвської. Вона похована в Сохачах.

У Сохачах мешкали як селяни, так і козаки. Привільні землі приваблювали сюди людей, зокрема — вільних козаків. Так у селі з'явилися прізвища Михайловський, Халімон, Петриченко, Бахматок. Сохачі мали навіть двох старост: селянського і козацького.

Наприкінці XIX століття в селі відкрили трикласну школу. Дітей навчали один учитель і панотець. Училися в цій школі переважно діти заможних селян, 40-50 дітей. Закінчувала школу хіба що третина учнів, більшість кидала її після першого або другого класу. Дві третини населення були неписьменними.

Події революції 1905—1907 років Сохачі зачепили мало, але під їх впливом в селі відбулися деякі зміни. Дрібний поміщик Макуха почав спродувати свої землі. Їх купували заможні селяни: Карпенко, Комар, Пальчиковський, Бакай та інші. Безземемельних же селян бідність примушувала йти на заробітки в Таврію, Херсонщину, Катеринославщину.

Немало жителів Сохачів брало участь у Першій світовій війні та загинуло «за царя-батюшку». Сохачани брали участь і в революційних подіях 1917 року. В цей час у революційних військових частинах у Петрограді служили Петро Васильович Лужковий та Прохор Омелянович Михайловський. Загинув у 1917 році сохачанин — матрос Балтійського флоту, який служив у Кронштадті, Іван Степанович Осауленко.

• До історії села Сохачі Коропського району. Фото
• Погода в селі Сохачі