Спадкоємець трону

Спадкоємець трону або Спадкоємець престолу (англ: Heir apparent) — наступник правлячого монарха в разі його смерті або зречення престолу. Ця особа не може бути зміщена від спадкування трону фактом народженням іншої людини, на відміну від ймовірного спадкоємця трону — того, хто є першим у черзі успадкування правління, але може бути зміщений зі своєї позиції народженням спадкоємця, що має більші права на трон. Типовим спадкоємцем трону, у більшості випадків, є старший син монарха, а до його народження існує лише ймовірний спадкоємець трону.

Король Едвард І та його спадкоємець Едвард ІІ

Традиційна прімогенітура повністю виключає жінок від наслідування або допускає спадкування жінками в разі відсутності у монарха нащадків чоловічої статі. Законним спадкоємцем трону є старший або єдиний син правлячого монарха. В абсолютній прімогенітурі, прийнятій в даний час в більшості європейських монархій, за винятком Іспанії, Монако і Ліхтенштейну, законним спадкоємцем престолу є старша дитина правлячого монарха незалежно від статі. Законний престолонаслідник також може затверджуватися з числа будь-яких членів династії рішенням правлячого монарха, як у Саудівській Аравії, Таїланді та Катарі, або сімейного ради і парламенту, як в Кувейті.

Сьогодні терміном «Heir apparent» найчастіше описують спадкоємців спадкових титулів (наприклад, шляхетських титулів) або канцелярій, особливо тоді, коли їх може успадкувати лише одна людина. Більшість монархій мають визнаного спадкоємця престолу з титулом спадкоємець трону або крон принц. Йому також може бути присвоєний спеціальний особливий титул престолонаслідника: наприклад, принц Оранський у Нідерландах, князь Брабанту в Бельгії, Принц Астурійський в Іспанії або Принц Уельський у Сполученому Королівстві. Історично відомі також титули спадкоємців трону в колишніх монархіях: Дофін під час Королівства Франції або Князь Вишгородський у Київській Русі.[1].

Законний спадкоємець престолу також може носити особливий титул: в Японії — наслідний принц, в Данії, Швеції і Норвегії — крон-принц, у Великій Британії — принц (з цілою низкою інших спеціальних титулів), в Нідерландах — принц Оранський тощо.

Окрім передачі титулу відповідно до спадкової системи, регульованої законами первородства, існують менш поширені випадки, коли монарх сам обирає собі спадкоємця й ця процедура виконується або під час життя — коронування спадкоємця як заступника короля «rex iunior», або через заповіт монарха.

Термін «Heir apparent» також використовується метафорично для позначення «помазаного» спадкоємця будь-якої владної позиції, наприклад політичний чи корпоративний лідер.