Чарльз, принц Уельський

Чарльз народився в Букінгемському палаці в Лондоні під час правління його діда по материнській лінії Георга VI 14 листопада 1948 року, в 21:14 (GMT),[13] перша дитина принцеси Єлизавети, герцогині Единбурзької і Філіпа Герцога Единбурзького і перший онук короля Георга VI і королеви Єлизавети.

15 грудня 1948 року в музичній кімнаті Букінгемського палацу відбулися хрестини принца (був хрещений архієпископом Кентерберійським, Джеффрі Фішером). Його хрещеною матір'ю стала принцеса Маргарет — сестра Єлизавети. У віці трьох років і трьох місяців (лютий 1952 роки) став спадкоємцем британського престолу після смерті Георга VI і зійдення на престол Єлизавети II.

Чарльз був присутній на коронації своєї матері у Вестмінстерському абатстві 2 червня 1953 року, де він сидів поруч з бабусею і тіткою[14]. Як було заведено для дітей вищого класу в той час, гувернантка Кетрін Піблз була призначена для початку освіти принца у віці від п'яти до восьми років.

У 1955 році Букінгемський палац оголосив, що Чарльз буде відвідувати школу, а не мати приватного репетитора, що зробило його першим спадкоємцем, який отримав освіту в такий спосіб[15]. 7 листопада 1956 року Чарльз розпочав заняття в школі Хілл Хаус, на заході Лондона[16]. Він не отримав особливого ставлення від засновника та директора школи Стюарта Таундера, який порадив королеві, щоб Чарльз тренувався грати у футбол, оскільки хлопці ніколи не проявляли особливого ставлення на футбольному полі[17].

Потім Чарльз навчався в двох колишніх школах свого батька — Підготовчій школі Чим в Беркширі, Англія,[18] з 1958 року,[16] а потім в Ґордонстоуні на північному сході Шотландії, почав заняття там у квітні 1962 року[16]. Хоча він, як повідомляється, описав Ґордонстоун, який відзначався особливо жорсткою навчальною програмою, як «Колдітц у кілях»[16], згодом Чарльз похвалив Ґордонстоун, заявивши, що він навчив його «багато чому про себе та свої власні здібності та вади.. Це навчило мене приймати виклики та проявляти ініціативу». В інтерв'ю 1975 року він сказав, що «радий», що він відвідував Ґордонстоун і що «жорсткість місця» була «значно перебільшеною»[19].

Він провів два семестри в 1966 році в кампусі Тімбертопу в гімназії Джилонг ​​у Вікторії, Австралія, за цей час він відвідав Папуа Нову Гвінею у шкільній поїздці зі своїм викладачем історії Майклом Коллінсом Персе[20][21]. У 1973 році Чарльз описав свій час у Тімбертопу, як найприємнішу частину всієї своєї освіти[22].

Після повернення до Ґордонстоуна Чарльз наслідував батька, ставши Хед Боєм. Він закінчив у 1967 році, з шістьма рівнями GCE та двома рівнями A в історії та французькій мові, відповідно до класів B та C[20]. Про своє раннє навчання Чарльз пізніше зауважив: «Я не любив школу так сильно, як міг би, але це було лише тому, що вдома я щасливіший, ніж де-небудь ще»[19].

Чарльз порушив королівську традицію вдруге, коли він вступив прямо до університету після А-рівня, а не вступив до Збройних сил Великої Британії[18]. У жовтні 1967 р. Його прийняли до Трініті-коледжу, Кембридж, де він вивчав антропологію, археологію та історію[20]. Під час свого другого курсу Чарльз відвідував Університетський коледж Уельсу в Абериствіт, вивчаючи історію та валлійську мову протягом семестру[23].

23 червня 1970 року він закінчив Кембридж, отримавши ступінь бакалавра мистецтв 2:2, таким чином ставши першим спадкоємцем, який отримав університетський ступінь[23]. 2 серпня 1975 року йому було присвоєно ступінь магістра мистецтв у Кембриджі[23] (у Кембриджі магістр мистецтв — це вчене звання, а не аспірантура).

26 липня 1958 року Чарльзу було присвоєно титул принца Уельського і графа Честер[24], проте формальна церемонія інвеститури, в ході якої Єлизавета II поклала на голову сина вінець принца Уельського, пройшла тільки 1 липня 1969 року в замку Карнарвон в Уельсі[25].

Він зайняв місце в Палаті лордів у 1970 році[26], і виголосив свою першу промову в Палаті лордів в червні 1974 року[27], перший член королівської родини, який виступав в Палаті лордів з моменту Едуарда VII в 1884 році[28]. Він знову виступив з промовою у 1975 році[29].

Чарльз почав брати на себе більше публічних обов'язків, заснувавши Prince Trust в 1976 році[30], і подорожував до США у 1981 році[31]. У середині 1970-х років принц виявив зацікавленість у виконанні обов'язків генерал-губернатора Австралії. Але через відсутність ентузіазму в громадськості пропозиція зійшла нанівець[32]. Чарльз прийняв рішення, не без деякого жалю, він сказав: «Отже, про що ти думаєш, коли ти готовий зробити щось, щоб допомогти, і тобі просто сказали, що твоя допомога не потрібна?»[33]

Чарльз є абсолютним рекордсменом в історії Британської монархії за тривалістю перебування в статусі спадкоємця британської корони, попередній рекорд належав королю Едуарду VII[34]. Якщо він стане монархом, він буде найстаршою людиною, яка зробила це; нинішнім рекордсменом є Вільгельм IV, якому було 64 років, коли він став королем у 1830 році[35].

У 2020 році перехворів на коронавірусну хворобу 2019 (COVID-19).^{[джерело?]}