Спаське (Сосницький район)
Спа́ське — село в Україні, в Сосницькому районі Чернігівської області. Розташоване на правому березі річки Десни, за 9 км від райцентру і за 30 км від залізничної станції Мена. Населення становить 559 осіб. Орган місцевого самоврядування — Спаська сільська рада.
| село Спаське | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район/міськрада | Сосницький район |
| Рада | Спаська сільська рада |
| Облікова картка | село Спаське |
| Основні дані | |
| Засноване | 1552 |
| Перша згадка | 1552 (470 років)[1] |
| Населення | 559 |
| Площа | 2,22 км² |
| Густота населення | 251,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16142 |
| Телефонний код | +380 4655 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°33′30″ пн. ш. 32°37′15″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
121 м |
| Водойми | Десна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16142, Чернігівська обл., Сосницький р-н, с. Спаське, вул. Придеснянська, 65 |
| Карта | |
  Спаське | |
 Спаське | |
| Мапа | |
| |
Історія
На околиці села городище, посад і курганний могильник часів Київської Русі. Знайдено клад золотих візантійських монет 12 ст.
Вперше згадується у грамоті московського царя Івана IV Грозного в 1552 р. як починок Лучаїв. За поляків належало домініканам. Зі Спаського села монахам возили рибу і «не було ніяких границь між сосничанами і спаськими людьми». Згідно грамоти воно було передане Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастиреві, звідки й пішла назва села. Ориґінал грамоти не зберігся, вона відома лише за дуже зіпсованим монастирським списком. Під час Речі Посполитої син О.Пісочинського, вихованець єзуїтів Ян надав їм у володіння село Спаське[2]. В 1666 році належність Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастиреві підтверджено грамотою. «Онопрей Медведь, житель спаський, отчич по деду поведал, что при деде его в Спаском жило три человека до монастиря належаче» . У 1670 р. місцевий житель заявив « з лядського ярма вибилися, а тепер монастирське на нас зложили».
. У 1720 році була побудована дерев'яна церква Різдва Богородиці, перенесена на інше місце у 1849, на початку XX століття побудована нова.
У 1766 — 50 дворів, 520 жителів. У 1791 — 100 дворів, 897 жителів. У 1866 — 118 дворів, 666 жителів. У 1897 — 205 дворів, 1.170 жителів.
Під час революції 1905—1907 років селяни Спаського спалили поміщицький маєток.
1924 р.- 231 двір і 1189 жителів. Службовець Олександр Пристюк розстріляний 1937 р. (Биківня).
За роки останньої війни загинуло на фронтах 80 % мобілізованих селян.
У 1988 — 679 жителів.
Топоніми
Кутки — Михалківка (Голопузівка), Низківка, Лапівка, Індія.
Урочища — Затон, Дідове, Вовкова плавня, Попівська, Хутір, Лунча, Ріг, Ковалівщина, Ковбаса, Стеблівщина, Насіченне, Буслове, Дідне, Марковиця, Красне, Сизонове, Плавля вовкова, Плавля довга.
Озеро — Хабинь.
Видатні люди
- Васюта Іван Кирилович (1924—2013) — доктор історичних наук, професор, ректор Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника (1980—1982)[3].
- У Спаському в 1942 р. народився Петро Миколайович Пархоменко — промисловець, заслужений працівник промисловості України, Почесний громадянин Києва.[4]
- Радченко Григорій Тимофійович (1894 -? Подєбради)[5] — підполковник Армії УНР.
- Хандога Григорій Семенович (1932—1987) — український поет, художник, фотограф.
- Опанас Соломка (1787 Спаське-1782 Петербург)- генерал- лейтенант. Народився на хуторі Лапшин с. Спаського.
Див. також
Примітки
- УРЕ
- Кулаковський, Петро (2006). Чернігово - Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618- 1648 (українською). Київ: "Темпора". с. 191. ISBN 966-8201-17-5.
- http://www.history.org.ua/JournALL/journal/2004/2/14.pdf
- Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 листопада 2012.
- Ясенчук, Олександр (2019). 600 біографій. Генерали, старшини, козаки (українською). Мена: "Домінант". с. 189. ISBN 978-617-7642-09-0.
Література
- Адаменко М. П. «Сосниця і Сосниччина на хвилі віків».2005.
- Адаменко М. П. «Сосницький край у серці України». 2005.
- История городов и сёл Украинской ССР. В 26-ти тт. Черниговская область. Киев: Институт Истории АН УССР.1983
- Кривошея В. В., Кривошея I.I. Сосниця козацька. Київ.1999.
- Кулаковский П. Чернигово-Северщина в составе Речи Посполитой 1618—1648. Киев: Темпора. 2006
- Русина О. В. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського / Кол.авт. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ.1998.
- Филарет (Гумилевскій).Историко-статистическое описаніе Черниговской епархии. Книга шестая. Уѣзды: Новгородсѣверскій, Сосницкій, Городницкій, Конотопскій и Борзенскій. Черниговъ. Земская Типографія. 1874 г.
- Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. Київ: Українська Радянська Енциклопедія.1990.
- Черниговскія Епархіальныя Извѣстія.
- Штиглич Н. Черниговская губерния. Список населённых мест по сведениям 1859 г. СПб. 1866.