Список богомолів Європи

У фауні Європи відомо понад 40 видів богомолів (за різними оцінками від 35[1] до 41[2]), яких відносять до 8 родин та 17 родів. Найпоширенішим видом є богомол звичайний, найбагатшою родиною є Amelidae, а родом — Ameles. Видовий склад богомолів небагатий, у помірній зоні трапляється переважно богомол звичайний, більшим є різноманіття на узбережжі Середземного моря та його островів. 8 видів зустрічаються лише на Канарських островах (причому 7 — їхні ендеміки), без них число видів ледве перевищує 30.

Богомоли Європи
?
Біорегіон
Біогеографічний екорегіон Голарктика
Екозона Палеарктика
Місцевість
Континент Європа
Територія Європа
Фауна вищого рангу
За географією Фауна Європи
За систематикою богомоли
За екологією суходільна фауна
За біогеографією ентомофауна Палеарктики
Період існування
Особливості
Визначні раритетні види
Ключові індикаторні види


Видовий обсяг понад 40 видів
Родовий обсяг 17 родів
Чужорідні види деревний богомол закавказький, Hierodula patellifera, Statilia maculata

Низка видів є рідкісними, занесеними до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи або до природоохоронних переліків окремих країн. Вимерлими вважаються види Pseudoyersinia brevipennis та Ameles fasciipennis. Багато видів родини Amelidae поширені локально та знаходяться під загрозою через господарську діяльність людини.

Фауна богомолів Європи вивчена достатньо добре, у XXI столітті описаний лише один вид Ameles paradecolor, тому відкриття нових видів для науки в регіоні малоймовірне. Проте для низки родів, зокрема Ameles, Pseudoyersinia, Rivetina, можливі коливання кількості видів через перегляд таксономічних відносин між популяціями. Також через потепління клімату змінюються ареали видів, відбувається розселення європейських богомолів до неохоплених ними раніше територій, а також вселення нових видів з Північної Африки та Азії.

У 2010-х роках фіксується розширення ареалу богомола звичайного на північ, рух деревного богомола закавказького на північ та захід до континентальної України, Балканського та Апеннінського півостровів, Ameles spallanzania збільшує свій ареал на півночі Італії, також відмічені окремі особини в Німеччині[3]. Спостерігається поява богомолів роду Miomantis на Піренейському півострові та розселення Sphodromantis viridis по країнах Середземномор'я[3]. У 2020 році було повідомлено про виявлення східноазійського H. patellifera на півдні Франції принаймні з 2013 року[4], а також на півночі Італії[5]. Одиничні знахідки богомолів Statilia maculata зі Східної Азії фіксувалися на чорноморському узбережжі Краснодарського краю Росії у 2013-2019 роках, а станом на 2020 рік вид утворив стабільні популяції в регіоні[6].

Список богомолів, знайдених у Європі

Систематику богомолів подано за версіями Отте (2020) та Шварца й Руа (2019). Статус у Червоному списку МСОП наведено за його офіційним сайтом[7].

Наукова назва Автор і дата опису Зображення Статус за Червоним списком МСОП Країни ареалу Примітки
Родина: Amorphoscelidae
Perlamantis allibertiiGuerin-Méneville, 1843DDІспанія, Португалія, Франція
Родина: Amelidae
Ameles andreaeGalvagni, 1976NTІталія, Іспанія
Ameles assoiBolivar, 1873DDІспанія
Ameles decolor(Charpentier, 1825)LCФранція, Італія, Хорватія, Боснія і Герцоговина
Ameles fasciipennisKaltenbach, 1963CRІталія
Ameles gracilis(Brullé, 1838)VUКанарські островиендемік
Ameles heldreichiBrunner von Wattenwyl, 1882LCГреція, Албанія, Македонія, Румунія
Ameles limbata(Brullé, 1838)VUКанарські островиендемік
Ameles nana(Charpentier, 1825) ?Італія, Іспанія, Португалія
Ameles paradecolorAgabiti, Salvatrice & Lombardo, 2010DDІспанія
Ameles picteti(Saussure, 1869)DDІталія
Ameles spallanzania(Rossi, 1792)LCІталія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Франція, Іспанія, Португалія, Мальта
Ameles tauricaJakovlev 1903 ?Україна, РосіяБільшість сучасних дослідників вважають цього богомола підвидом балканського виду A. heldreichi taurica, див. наприклад, працю [8]
Apteromantis aptera(Fuente, 1894)LCІспанія, Португалія
Pseudoyersinia betancuriaeWiemers, 1993DDКанарські островиендемік
Pseudoyersinia brevipennis(Yersin, 1860)EXФранція
Pseudoyersinia canariensisChopard, 1942ENКанарські островиендемік
Pseudoyersinia lagrecaiLombardo, 1984NTІталія
Pseudoyersinia paui(Bolivar, 1898)NTІталія, Іспанія
Pseudoyersinia pilipesChopard, 1954DDКанарські острови
Pseudoyersinia subapteraChopard, 1942VUКанарські острови
Pseudoyersinia teydeanaChopard, 1942DDКанарські острови
Родина: Rivetinidae
Bolivaria brachypteraPallas, 1773DDУкраїна, Росія, Молдова
Geomantis larvoidesPantel, 1896DDФранція, Іспанія, Португалія, Італія, Хорватія, Албанія, Греція
Rivetina baetica tenuidentataLa Greca & Lombardo, 1982DDІталія, Мальта, Кіпр, Іспанія
Rivetina balcanicaKaltenbach, 1963 ?Греція, АлбаніяСтатус окремого виду піддається сумніву
Rivetina nanaMistshenko, 1967DDРосія
Rivetina syriaca(Saussure, 1869)DDКіпр
Родина: Богомолові (Mantidae)
Hierodula transcaucasicaBrunner, 1878 ?Україна, Росія, Албанія, Греція, Болгарія, Італія, ФранціяНа початку XX століття відомий лише з Росії та України (Крим), розширює ареал
Hierodula patelliferaServille, 1839 ?Італія, ФранціяІнвазивний вид з 2010-х років
Mantis religiosaLinnaeus, 1758LCбільшість країн, на північ до Бельгії, Німеччини, Польщі, Білорусі, Естонії, Росії
Sphodromantis viridis(Forskal, 1775)LCІспанія, Португалія, Греція, КіпрВид швидко поширюється
Statilia maculata(Thunberg, 1784)  ?РосіяІнвазивний вид з 2010-х років
Родина: Miomantidae
Miomantis paykulliiStal, 1871 ?ПортугаліяІнвазивний вид з 2000-х років
Miomantis caffraSaussure, 1871 ?ПортугаліяІнвазивний вид з 2000-х років
Родина: Toxoderidae
Severinia turcomaniae(Saussure, 1872)LCРосія
Родина: Емпузові (Empusidae)
Blepharopsis mendica(Fabricius, 1775)LCКіпр, Канарські острови
Empusa fasciataBrullé, 1832DDРумунія, Болгарія, Греція, кол. Югославія, Італія, Україна, Кіпр
Empusa pennata(Thunberg, 1815)?Італія, Франція, Іспанія, Португалія
Empusa pennicornisPallas, 1773DDУкраїна, Росія
Hypsicorypha gracilis(Burmeister, 1838)LCКанарські острови
Родина: Eremiaphilidae
Iris oratoria(Linnaeus, 1758)LCФранція, Іспанія, Італія, Греція, Болгарія
Iris polysticticaFischer-Waldheim, 1846DDУкраїна, Росія

Країни, де богомоли не знайдені

Богомоли є теплолюбними комахами, які не переживають дуже холодні зими. Вони відсутні в таких країнах Північної Європи:

  • Велика Британія
  • Ірландія
  • Ісландія
  • Нідерланди
  • Норвегія
  • Данія
  • Швеція
  • Фінляндія

Країни, де відомий лише Mantis religiosa

У країнах, територія яких знаходиться північніше за 45° північної широти зустрічається в основному богомол звичайний. У науковій літературі середини XX сторіччя північною межею поширення цього виду називалися 50-51° північної широти, проте на початку XXI століття цей вид виявлений і в більш північних країнах, зокрема в Білорусі, Литві, Латвії, Естонії, у північних регіонах Німеччини, Польщі та Росії.

Найпоширеніший богомол Європи — богомол звичайний
  • Бельгія[9]
  • Латвія[10]
  • Німеччина[9]
  • Чехія[11]
  • Словаччина[11]
  • Польща[12]
  • Білорусь[13]
  • Швейцарія[12]
  • Австрія[14]
  • Угорщина[15]
  • Люксембург[9]
  • Естонія[16]
  • Литва[17]

Іспанія

Іспанія є найбагатшою країною за кількістю видів богомолів у Європі. Фауна країни налічує 24 види богомолів: 14 на Піренейському півострові[18], 7 ендемічних на Канарських островах, 1 спільний з материковою Іспанією та 2 спільних з південним Середземномор'ям канарські види.[1][19][20]

Піренейський півострів і Балеарські острови

Канарські острови
Африкансько-аравійський вид Hypsicorypha gracilis мешкає й на Канарських островах

7 ендемічних видів та 3 звичайних.[19]

Італія
Pseudoyersinia lagrecai, ендемік Сицилії

У Італії описано 14 видів богомолів з 7 родів. У 2010-х роках відбулася експансія виду Ameles spallanzania на північ, а також у країні з'явилися вселенці Hierodula trancaucasica і Hierodula patellifera[21][22] [23]. Богомол Ameles fasciipennis, відомий за єдиною знахідкою самця, вважається вимерлим.

Португалія
Богомол Perlamantis allibertii з Португалії

Фауна Португалії налічує 13 видів богомолів з 10 родів.[24][25] Більша кількість видів трапляється на півдні країни. Зокрема там виявлені види-вселенці: Miomantis paykullii, Miomantis caffra та Sphodromantis viridis.

На Азорських островах богомолів не виявлено, на острові Мадейра мешкає богомол звичайний.

Греція
Rivetina balcanica — балканський вид роду Rivetina, характерний для Греції

Фауна Греції налічує приблизно 10 видів. У північно-західній частині країни перетинаються ареали двох видів богомолів роду Ameles, визначення яких утруднено, тому різні джерела описують знахідки як Ameles decolor чи Ameles heldreichi, а наявність обох видів має бути додатково досліджена[26]. Також неясний статус видів роду Rivetina — Rivetina baetica та Rivetina balcanica, оскільки низка дослідників не визнає останній окремим видом[27]. На початку XXI століття відбувається розширення ареалів Sphodromantis viridis та Hierodula trancaucasica, які заселяють все більші частини країни[3].

Європейська частина Росії
Вид-вселенець Statilia maculata окупував російський Північний Кавказ

У фауні Європейської частини Росії відомо 10 видів, тоді як у всій Росії представлено 12 видів богомолів. Види Severinia turcomaniae і Rivetina nana розширюють свій ареал з Казахстану до гирла Волги, а богомол звичайний поширюється на північ країни[28][2] Вид Statilia maculata є вселенцем зі Східної Азії[6]

Франція
Богомол Empusa pennata, поширений на півдні Франції

Фауна Франції налічує 9 видів богомолів.[29][19] Майже по всій країні поширений богомол звичайний, а інші види трапляються переважно на півдні країни та на острові Корсика. Вид Pseudoyersinia brevipennis є ендеміком Франції та вважається вимерли, оскільки його знахідок не було з середини XX століття.

Кіпр
Богомол Blepharopsis mendica зустрічається в Європі лише на Кіпрі та Канарських островах

На Кіпрі відмічено 8 видів богомолів, що об'єднують південносхідноєвропейську фауну з близькосхідною та північноафриканською[27]

Албанія
Деревний богомол закавказький розширює свій ареал в Україні, вселився до Албанії і Болгарії

Фауна налічує 7 видів богомолів. Утім, територія країни вивчена недостатньо й можливе виявлення додаткових видів, присутніх у сусідніх країнах[38][39].

Україна
В Україні зустрічається найзахідніша популяція виду Empusa pennicornis

В Україні виявлено 7 видів богомолів. Богомол звичайний поширений майже по всій країні, окрім високогір'їв Карпат, більшість інших видів наявні лише в південних областях. Деревний богомол закавказький розширює свій ареал на північ з початку XXI століття[40]. 4 види богомолів внесено до Червоної книги України.

Хорватія

Надійно встановлена присутність 7 видів богомолів у країні. Фауна Хорватії вивчена недостатньо детально, низка літературних джерел має неточні посилання на знахідки. Також через перетин ареалів двох видів роду Ameles на території Хорватії окремі екземпляри могли бути визначені помилково[41]. Попередні згадки Empusa pennata та Bolivaria brachyptera вважаються помилковими[42].

Богомол Empusa fasciata поширений у Балканських країнах та в Україні

Європейська частина Туреччини

У Європейській частині Туреччини відомо близько 5 видів богомолів[43], тоді як загальна їхня кількість сягає 20-25 видів[27].

Болгарія

До 2018 року в Болгарії відмічали 4 види богомолів[44]. Натомість розширення ареалу деревного богомола закавказького підняло це число до 5[45].

Чорногорія
Rivetina balcanica часто трапляється в Чорногорії та Греції

Згідно з дослідженнями фауни Югославії, в країні відомо 5 видів богомолів[41]. Разом з тим більш нових досліджень богомолів не проводилося.

Північна Македонія

У фауні Північної Македонії представлено 4[46] або 5[41] видів. Непевність пов'язана з близькими видами Ameles decolor та Ameles heldreichi, які важко відрізнити один від одного.

Боснія і Герцеговина
Ameles spallanzania, один з видів богомолів у Боснії і Герцеговині

У Боснії і Герцеговини відомо 4 види богомолів, описаних ще в югославські часи[41].

Румунія

У Румунії відомо 4 види, причому Iris oratoria виявлений уперше лише 2019 року.[47][48]

Мальта

На Мальті наявні 3 підтверджені види богомолів[49][50] (хоча в літературі називають і 4[51][52], і 6[50] видів). Усі види, окрім богомола звичайного, перебувають під загрозою зникнення на островах.

Молдова
Найзахідніші знахідки Bolivaria brachyptera відомі в Молдові

3 види, причому богомол звичайний був занесений до Червоної книги Молдови 2001-го року видання, а Bolivaria brachyptera та Ameles decolor — до видання 2015 року[53].

Сербія

На території країни описано 3 види богомолів[54]:

Словенія

2 види[41].

Див. також

Примітки
  1. Marabuto, Eduardo; Rodrigues, Ivo; Henriques, Sérgio (2014). Sphodromantis viridis (Forskal, 1775): New for Portugal and new records of the rare and small mantids Apteromantis aptera (Fuente, 1894) and Perlamantis allibertii Guérin-Méneville, 1843 in the country (Mantodea: Mantidae and Amorphoscelidae). Biodiversity Data Journal 2: e1037. ISSN 1314-2828. doi:10.3897/BDJ.2.e1037.
  2. Shcherbakov, E. O.; Savitsky, V. Yu. (2015). New data on the fauna, taxonomy and ecology of praying mantises (Dictyoptera, Mantodea) from Russia. Entomological Review 95 (2): 181–199. ISSN 0013-8738. doi:10.1134/S0013873815020049.(англ.)(рос.)
  3. Schwarz Christian, Ehrmann Reinhard. Invasive Mantodea species in Europe Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.. Articulata. 2018; 33:73–90(англ.)
  4. Moulin, Nicolas (2020). When Citizen Science highlights alien invasive species in France: the case of Indochina mantis, Hierodula patellifera (Insecta, Mantodea, Mantidae). Biodiversity Data Journal 8. ISSN 1314-2828. doi:10.3897/BDJ.8.e46989.(англ.)
  5. Battiston, Roberto; Amerini, Rachele; Di Pietro, William; Guariento, Luis Alessandro; Bolognin, Luca; Moretto, Enzo (2020). A new alien mantis in Italy: is the Indochina mantis Hierodula patellifera chasing the train for Europe?. Biodiversity Data Journal 8. ISSN 1314-2828. doi:10.3897/BDJ.8.e50779.(англ.)
  6. Shcherbakov, Evgeny; Govorov, Valeriy (2020). Statilia maculata (Thunberg, 1784) – the first invasive praying mantis (Mantodea, Mantidae) in the fauna of Russia. Annales de la Société entomologique de France (N.S.) 56 (3): 189–202. ISSN 0037-9271. doi:10.1080/00379271.2020.1785941.(англ.)
  7. Mantodea Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.. IUCN Red List(англ.)
  8. Stolyarov, M. V. (2009). A preying mantis species (Mantidae) new for the fauna of Russia. Entomological Review 89 (2): 189–190. ISSN 0013-8738. doi:10.1134/S0013873809020092.(рос.)
  9. Battiston, R. (2016). Mantis religiosa. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T44793247A44798476. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 18 квітня 2020.
  10. Pupiņš M., Kalniņš M., Pupiņa A., Jaundaldere I. (2012). First records of European Mantid Mantis religiosa (Linnaeus, 1758) (Insecta: Dictyoptera, Mantidae) in Latvia. Acta Biol. Univ. Daugavp. 12 (2): 175 –184. ISSN 1407-8953. Архів оригіналу за 23 вересня 2015.
  11. Petr Koĉárek, Jaroslav Holuŝa & L'ubomir Vidliĉka (1999). Check-list of Blattaria, Mantodea, Orthoptera and Dermaptera of the Czech and Slovak Republics. Articulata 14 (2): 177–184. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
  12. Zieliński, D.; Schwarz, C. J.; Ehrmann, R. (2018). Evaluation of the expansion of Mantis religiosa (L.) in Poland based on a questionnaire survey. Animal Biodiversity and Conservation 41 (2): 275–280. ISSN 1578665X. doi:10.32800/abc.2018.41.0275.(англ.)
  13. Большаков, Л. В.; Щербаков, Е. О.; Мазуров, С. Г.; и др. (2010). Самые северные находки богомола обыкновенного mantis religiosa (linnaeus, 1758) (mantodea: Mantidae) в Европейской России. Эверсманния (23-24): 22–25. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.(рос.)
  14. W. WEISSMAIR, F. ESSL, A. SCHMALZER, A. SCHUSTER & M. SCHWARZ-WAUBKE (2004). Kommentierte Checkliste der Heuschrecken und Fangschrecken (Insecta: Saltatoria, Mantodea) Oberösterreichs. Beitr. Naturk. Oberösterreichs 13: 5–42. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 9 травня 2016.
  15. Petr JANŠTA, Vladimír VRABEC, Jaroslav STRÁNSKÝ, Miroslav MIKÁT, Bohuslav MOCEK (2008). The occurrence of the praying mantis (Mantis religiosa) (Mantodea: Mantidae) in central Bohemia and its distribution in the Czech Republic. Klapalekiana 44: 21–25. ISSN 1210-6100. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 9 травня 2016.
  16. Tatrik, Katre (16.09.2019). Eestisse jõudis uus lõunamaine loom. palvetajaritsikas: Novaator. Архів оригіналу за 04.08.2020. Процитовано 18.04.2020.(ест.)
  17. Day 23. Praying mantis and life in the marshes Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.. BEF Lithuania(англ.)
  18. Mántidos de Andalucía Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.(ісп.)
  19. Pascual Torres, Felipe: Clase Insecta, Orden Mantodea . Revista IDE@ — SEA, nº 47, 30-06-2015, pp 1–13. ISSN 2386-7183 Архівовано 19-10-2021 у Wayback Machine. (ісп.)
  20. María Lourdes Pulido García (1995). Estudio faunístico y ecológico de los órdenes mantodea, phasmatodea y orthoptera (insecta) de la Sierra de Alcaraz (Albacete)[. Univ de Castilla La Mancha. с. 69–. ISBN 978-84-88255-69-3. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 13 липня 2018.
  21. Paolo Fontana, Filippo Maria Buzzetti, Andrea Cogo, 2006. Insecta Mantodea. In: Ruffo S., Stoch F. (eds.). Checklist and distribution of the Italian fauna. Memorie del Museo Civico di Storia Naturale di Verona, 2.Serie, Sezione Scienze della Vita 17: 77-78, with data on CD-ROM. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 5 червня 2016.
  22. Maggio 2013 Mantidi Lovers Italia Newsletter. OPUSCOLO SULLE Mantidi nostrane Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.(італ.)
  23. Vigna Taglianti A., 2001. Blattaria, Mantodea, Isoptera, Orthoptera, Phasmatodea, Dermaptera, Embioptera (Fascicolo 36). Boll. Soc. ent. it., 133:185-186. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 5 червня 2016.
  24. Marabuto, Eduardo (2014). The Afrotropical Miomantis caffra Saussure 1871 and M. paykullii Stal 1871: first records of alien mantid species in Portugal and Europe, with an updated checklist of Mantodea in Portugal (Insecta: Mantodea). Biodiversity Data Journal 2: e4117. ISSN 1314-2828. doi:10.3897/BDJ.2.e4117.
  25. Sánchez-Vialas, Alberto; Rodríguez-Flores, Paula C.; García-París, Mario (2015). Confirmation of reproductive success of Rivetina baetica (Rambur, 1838) (Mantodea), a thermophilous species, in continental areas of Central Spain. Graellsia 71 (2): e035. ISSN 1989-953X. doi:10.3989/graellsia.2015.v71.145.(англ.)(ісп.)
  26. Agabiti, B.; Ippolito, S.; Lombardo, F. (2010). The Mediterranean species of the genus Ameles Burmeister, 1838 (Insecta, Mantodea: Amelinae): with a biogeographic and phylogenetic evaluation. Boletín de la SEA Roveretana degli Agiati, Serie 8, B, Classe di Scienze Matematiche Fisiche e Naturali 47: 1–20.(англ.)
  27. Reinhard Ehrmann (2011). Mantodea from Turkey and Cyprus (Dictyoptera: Mantodea). Articulata 26 (1): 1–42. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 8 травня 2016.
  28. Stolyarov, M. V. (2009). A preying mantis species (Mantidae) new for the fauna of Russia. Entomological Review 89 (2): 189–190. ISSN 0013-8738. doi:10.1134/S0013873809020092.
  29. Clé de détermination simplifiée des MantesEn Région PACA –Version 1 (2015). Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
  30. Ameles decolor. National Inventory of the Natural Heritage Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.(англ.)(фр.)
  31. Ameles spallanzania. National Inventory of the Natural Heritage Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.(англ.)(фр.)
  32. Empusa pennata. National Inventory of the Natural Heritage Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.(англ.)(фр.)
  33. Geomantis larvoides. National Inventory of the Natural Heritage Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.(англ.)(фр.)
  34. Iris oratoria. National Inventory of the Natural Heritage Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.(англ.)(фр.)
  35. Mantis religiosa. National Inventory of the Natural Heritage Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.(англ.)(фр.)
  36. Perlamantis alliberti. National Inventory of the Natural Heritage Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.(англ.)(фр.)
  37. Pseudoyersinia brevipennis. National Inventory of the Natural Heritage Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.(англ.)(фр.)
  38. Jaskuła, Radomir (2014). First Record of Geomantis larvoides Pantel, 1896 (Mantidae) from Albania with an updated checklist of Albanian Mantodea. ACTA ZOOLOGICA BULGARICA 66 (1): 125–126. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021.
  39. van der Heyden, Torsten (2018). First record of Hierodula transcaucasica Brunner von Wattenwyl (Mantodea: Mantidae: Mantinae: Paramantini) in Albania. Revista Chilena de Entomología 44 (4): 407–409. Архів оригіналу за 3 січня 2019.(англ.)
  40. Т. И. Пушкар, В. В. Кавурка Новые данные о распространении закавказского древесного богомола (Hierodula transcaucasica) в Украине Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.. Ukrainska Entomofaunistyka 2016, № 7, с. 77-78(рос.)
  41. P. Kment (2012). First exact records of Mediterranean Mantis, Iris oratoria (Dictyoptera: Mantodea: Tarachodidae) from Croatia. Casopis Slezského Zemského Muzea 61 (1). ISSN 1211-3026. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 травня 2016.(англ.)
  42. Are Empusa Pennata and Bolivaria Brachyptera really present in Croatia? A reply to Kranjčev (2013) with a critical review of the mantid taxa found in Croatia // Entomol. Croat.. — 2014. — Т. 18, вип. 1–2. — С. 17–25. Архівовано з джерела 30 грудня 2018. Процитовано 6 серпня 2019.(англ.)
  43. Çiplak, Battal; Demirsoy, Ali; Ciplak, Battal (1997). Mantodea (Insecta) Fauna of Malatya Vicinity (Turkey) and Some Remarks on the Mantises of Anatolia. Journal of Orthoptera Research (6): 105. ISSN 10826467. doi:10.2307/3503542.
  44. Popov, Alexi (2007). Fauna and Zoogeography of the Orthopterid Insects (Embioptera, Dermaptera, Mantodea, Blattodea, Isoptera, and Orthoptera) in Bulgaria 82. с. 233–296. doi:10.1007/978-1-4020-5781-6_8.(англ.)
  45. Jerzy Romanowski, Roberto Battiston & Georgi Hristov (2019). First Records of Hierodula transcaucasica Brunner von Wattenwyl, 1878 (Mantodea: Mantidae) in the Balkan Peninsula. Acta zool. bulg. 71 (2): 297–300. Архів оригіналу за 3 січня 2019.(англ.)
  46. Dragan P. Chobanov & Branislava Mihajlova (2010). Orthoptera and Mantodea in the collection of the Macedonian Museum of Natural History (Skopje) with an annotated check-list of the groups in Macedonia. Articulata 25 (1): 73–107. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
  47. Katona G., Puskás G. (2015). Distributional records to knowledge of Mantis religiosa in the Sălaj- region, Romania (Mantodea). Studia Universitatis “Vasile Goldiş”, Seria Ştiinţele Vieţii 25 (4): 259–261. Архів оригіналу за 21-04-2016. Процитовано 08-05-2016.
  48. Cazacu, Alexandru (2019). First record of Iris oratoria (Dictyoptera: Mantodea: Tarachodidae) in Romania. Travaux du Muséum National d’Histoire Naturelle “Grigore Antipa” 62 (1): 27–30. ISSN 2247-0735. doi:10.3897/travaux.62.e38596.(англ.)
  49. Battiston, Roberto; di Pietro, William; Amerini, Rachele; Sciberras, Arnold (2020). The praying mantids (Insecta: Mantodea) as indicators for biodiversity and environmental conservation: a case study from the Maltese and Balearic archipelagos. Biodiversity 21 (3): 142–149. ISSN 1488-8386. doi:10.1080/14888386.2020.1848623.
  50. Cassar, Thomas (2020). The praying mantises of the Maltese Islands: distribution and ecology (Mantodea). Fragmenta Entomologica 52 (2): 341–348. ISSN 2284-4880. doi:10.4081/fe.2020.462.
  51. Baccetti, Baccio (1973). Notulae Orthopterologicae. XXX. Gli Ortotteroidei dell'Arcipelago Maltese. Biogeographia – The Journal of Integrative Biogeography 3. ISSN 1594-7629. doi:10.21426/B63110033.
  52. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
  53. Asea M. Timuş, Elena V. Baban, Livia I. Calestru (2017). Insects included in the red book of Moldova: limitation factors and protection measures. Current Trends in Natural Sciences 6 (11): 174–182. Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 14 серпня 2019.
  54. Pavićević, D., Ivković, S., & Horvat, L. (2014). New and rare species of orthopteroid insects in the fauna of Serbia. Fauna Balkana, 3, 103-122. Архівовано 21 травня 2021 у Wayback Machine.(англ.)

Джерела

Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.