Список голів Національного банку України
Голова Національного банку України — очільник головного банку країни, який призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України строком на сім років[1] (до 1999 року — 4 роки).
Національний банк України
Законодавчі повноваження
До основних обов'язків та повноважень голови Національного банку відносять:
- керування діяльністю Національного банку;
- представлення інтересів Національного банку;
- головування на засіданнях Правління Національного банку;
- відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.
Чинним головою Національного банку є Кирило Шевченко. Усього керувало банком з дня його утворення 10 осіб. З них двічі посаду голови займали: Віктор Ющенко та Володимир Стельмах. За Законом України «Про Національний банк України» посаду більше ніж два строки підряд одна й та сама особа обіймати не може.
Тимчасовим виконувачем обов'язків голови Національного банку був лише Віктор Ющенко у період між 1-м та 2-м його головуванням.
Найдовше головував банком Володимир Стельмах (майже 9 років). Найменше — Степан Кубів (4 місяці).
Голови Національного банку України
| № п/п | Голова Національного банку України | Фото | Час на посаді | Роки життя | Коротка характеристика головування |
|---|---|---|---|---|---|
 | 6 червня 1991 — 24 березня 1992 | У 1991 році Володимир Матвієнко призначений першим Головою Правління Національного банку України. На цій посаді він здійснив масштабну організаційну роботу зі створення центрального банку країни, побудови дворівневої банківської системи, проведення реєстрації перших українських комерційних банків. Був ініціатором та безпосередньо забезпечував створення української національної валюти — гривні. Ним були затверджені зразки перших купюр, закладено основи для самостійного випуску українською державою власних грошових знаків, створено Національну скарбницю, Банкнотно-монетний двір, розпочато формування сучасної системи електронних платежів[2]. | |||
 | 24 березня 1992 — 18 грудня 1992 | — 1998 | У 1992 році Національний банк України очолив Вадим Петрович Гетьман. За недовгий час головування Вадима Петровича сформовано нову організаційну структуру, запроваджено інноваційні інформаційні технології, запрацювала державна скарбниця, було завершено формування статутного фонду Національного банку, започатковано стабілізаційний фонд національної валюти та утворено офіційний валютний резерв НБУ. Завдяки зусиллям Вадима Гетьмана Україна вступила до МВФ та ЄБРР, було розпочато торги на валютній біржі Нацбанку. Водночас точилися жваві суперечки навколо питання необхідності введення гривні, проте Вадим Петрович був категорично проти виходу України із зони карбованця і тому залишив пост очільника НБУ[3]. | ||
 |  | 26 січня 1993 — 27 січня 1997 | Під час правління Ющенка Віктора Андрійовича Національним банком України відбувся новий етап розвитку економіки. У 1996 році в обіг входить гривня як національна грошова одиниця. На чолі Ющенка Віктора Андрійовича та участю головних спеціалістів Національного банку проведено грошову реформу. В наслідок цієї реформи стало можливим створення стабільної грошової ситуації в державі і перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку[4]. | ||
| | 27 січня 1997 — 5 лютого 1997 | Після закінчення терміну повноважень Віктор Ющенко був призначений в.о. голови Національного банку. На розгляд тодішньому президентові Леоніду Даниловичу Кучмі було представлено 4 кандидатури на посаду голови Національного банку, з них й кандидатура Віктор Ющенка, який згодом і обирається вдруге головою Національного банку України. | ||
| | 5 лютого 1997 — 11 січня 2000 | Під час другого головування Віктора Ющенка у Національному банку, Україна пережила фінансову кризу, або «дефолт 1998». Ускладнена фінансова ситуація в Росії спричинила тотальну девальвацію національної валюти — гривні. Її курс різко впав, так як українська економічна система була залежна від зовнішнього постачання, зокрема від російських енергоносіїв. Віктор Ющенко доручає ввести деталізацію цілей купівлі готівкової валюти комерційними банками. При цьому метою цього заходу визначалося обмеження продажу доларів тільки для обмінних пунктів, необмежуючи при цьому заявки для інших цілей. | ||
 |  | 21 січня 2000 — 17 грудня 2002 | У 2001 році політика Національного банку України була спрямована на створення монетарних умов для забезпечення подальшого економічного зростання та досягнення макроекономічних показників; упродовж 2001–2002 років НБУ знизив рівень облікової ставки, зменшив нормативи обов'язкового резервування та запровадив нові механізми рефінансування банків. Адекватно до змін зовнішніх і внутрішніх чинників НБУ провів валютно-курсову політику, результатом якої стало забезпечення зовнішньої стабільності гривні. Дії Банку під головуванням Володимира Стельмаха сприяли зростанню заощаджень населення та суб'єктів господарювання, розвитку кредитних відносин, а також посиленню економічних інтересів до підвищення ефективності господарювання[5]. | ||
 | 17 грудня 2002 — 16 грудня 2004 | За головування Сергія Тігіпка Головний банк країни кардинально змінив зовнішній вигляд гривні: запроваджено в обіг з 1 грудня 2003 року — банкноти номіналом 20 гривень зразка 2003, з 29 березня 2004 року — банкноти номіналом 50 гривень зразка 2004, з 14 червня 2004 — банкноти номіналом 5 гривень зразка 2004, з 28 вересня 2004 — банкноти номіналом 2 гривні зразка 2004[6]. Так само змінили вигляд й монети: з 25 жовтня 2004 — увійшла в обіг монета номіналом 1 гривню зразка 2004. Щодо фінансового курсу, Сергій Тігіпко продовжував політику попередників, зокрема за основу брався курс Володимира Стельмаха. Через політичну діяльність у 2004 році Сергій Леонідович Тігіпко вирішив піти з посади голови НБУ. | |||
| | 16 грудня 2004 — 23 грудня 2010 | Під час другого головування Володимира Стельмаха НБУ переживав глобальну фінансову кризу. У сфері заходів з фінансової стабілізації були задіяні антикризові заходи, що спрямовувалися, в першу чергу, на врегулювання проблемних питань саме у банківському секторі, який суттєво постраждав від кризи ліквідності, що спостерігалась на світових фінансових ринках. Зокрема, з метою припинення лавиноподібного закриття депозитів фізичними особами НБУ Постановою від № 319 14 жовтня 2008 року заборонив дострокове закриття депозитів як фізичними, так і юридичними особами. Це дозволило припинити швидке вилучення коштів фізичними особами з вітчизняної банківської системи, що ставило останню у вкрай загрозливу ситуацію[7], але в той же час ці самі дії НБУ спричинили вибух серед вкладників багатьох комерційних банків, що ознаменувався початком соціальної кризи. | ||
 |  | 23 грудня 2010 — 11 січня 2013 | У 2010 році НБУ очолив Сергій Арбузов. Українська економіка тільки починала оговтуватися від попередньої кризи, тоді як НБУ взявся за стабілізацію гривні, яка невпинно падала, а банківська система була на межі девальвації, що означала негайне зростання споживчих і роздрібних цін на усі товари. Деякою мірою НБУ поліпшив та стабілізував ситуацію в комерційних банках[8]. | ||
 | 11 січня 2013[9] — 24 лютого 2014 | Відправлений у відставку Верховною Радою України 24 лютого 2014 року. За таке рішення проголосували 352 народні депутати[10]. | |||
| 9 | Кубів Степан Іванович |
 |
24 лютого 2014 — 19 червня 2014 | нар. 1962 | Перебував на посаді голови Національного банку у період початку російської інтервенції та Кримської кризи. |
| 10 | Гонтарева Валерія Олексіївна |  |
19 червня 2014 — 15 березня 2018 | нар. 1964 | З 11 травня 2017 року перебувала у відпустці, фактично виконував обов'язки голови Нацбанку Яків Смолій. 15 березня 2018 року Верховна рада України звільнила Валерію Гонтареву з посади голови Національного банку України. За відповідне рішення проголосували 342 народні депутати[11] |
| 11 | Смолій Яків Васильович |  |
15 березня 2018 — 3 липня 2020 | нар. 1961 | Перебував на посаді заступника голови Національного банку України з 25 квітня 2014 року, з 2016 року був першим заступником голови. Фактично виконував обов'язки керівника НБУ з 11 травня 2017 року.[12] |
| 12 | Шевченко Кирило Євгенович |  |
16 липня 2020 | нар. 1972 | Працював в Українському кредитному банку (тепер — А-Банк) на посаді виконувача обов'язків начальника сектору залучення кредитних ресурсів. У 1995-го став провідним економістом сектору кредитних ресурсів кредитного відділу банку «Аваль».
10 років працював у банку «Фінанси та Кредит». Обіймав посаду першого заступника голови правління банку. Згодом очолював Державну іпотечну установу. У 2009 році був радником прем'єр-міністерки Юлії Тимошенко. Працював першим заступником голови правління АБ «Укргазбанк». У перерві — радником голови правління ПАТ «Ощадбанк». А з жовтня 2014 року Шевченко — першим заступником, згодом виконувачем обов'язків голови правління АБ «Укргазбанк». А у 2015 році очолив цей банк.[13] |
Примітки
- Закон України «Про національний банк України». Стаття 18.
- Науковціц України. Еліта держави.
- Кубок Вадима Гетьмана. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 1 липня 2013.
- НБУ-финансовый агент правительства. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 1 липня 2013.
- Річгий звіт Національного банку України
- МетаНовини. Архів. НБУ вивчить, чи подобаються українцям банкноти зразка 2003—2004 років. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 1 липня 2013.
- Про здійснення діагностичного обстеження банків: Постанова НБУ № 389 від 21.11.2008 р.// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності — 2009. — № 1.
- Львівська газета
- Українська правда. Новини. Соркіна призначили головою НБУ
- Депутати змінили голову Нацбанку
- Rbc.ua. Гонтареву звільнили з посади голови НБУ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 квітня 2018.
- Rbc.ua. Смолія призначено головою Національного банку України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 квітня 2018.
- НБУ погодив призначення глави правління “Укргазбанку” Шевченка. Економічна правда (укр.). Процитовано 16 липня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.