Спокуса святого Антонія (Босх)

Простір картини буквально кишить фантастичними неправдоподібними персонажами. Білий птах перетворений на справжній крилатий корабель. Фантазія Босха живилися, мабуть, зображеннями на гемах і монетах епохи Олександра Великого.

Центральна сцена — відправа чорної меси — одне з найпромовистіших свідчень суперечливого бентежного духу майстра. Тут вишукано одягнені священики-жінки справляють блюзнірську службу, їх оточує різношерсний натовп: слідом за калікою безбожного причастя поспішає гравець на мандоліні у чорному плащі з кабанячим рилом і совою на голові (сова тут — символ єресі) (За іншими відомості сова — представник світлих сил, що виконує функцію Божого ока, щоб на страшному суді свідчити проти алхіміків).

З величезного червоного плода (вказівка на фазу алхімічного процесу) з'являється група чудовиськ на чолі з бісом, що грає на арфі — явна пародія на ангельський концерт. Бородатий чоловік у циліндрі, зображений на задньому плані, вважається чорнокнижником, який очолює натовп бісів і керує їх діями. А біс-музикант осідлав дивну підозрілу істоту, що нагадує величезну обскубану птицю, взуту в дерев'яні черевики.

Нижня частина композиції зайнята дивними суднами. Під звуки співу біса пливе безголова качка, другий біс виглядає з віконечка на місці шиї качки.

До цієї теми художник не раз повертався у своїй творчості. Святий Антоній — повчальний приклад того, як потрібно опиратися спокусам земним, бути весь час насторожі, не приймати за істину все, що здається, і знати, що омана може привести до Божого прокляття. Коли Антоній творить молитву, на нього нападають демони, б'ють його, піднімають високо в повітря і кидають на землю.

Головна дійова особа в лівій стулці триптиха — сам святий, якого брати-ченці ордена святого Антонія (антоніти) піднімають після падіння з неба. Як четверту людину в цій групі Босх за деякими припущеннями зобразив самого себе. Сюжет трактував згідно з текстом «Житія святого Антонія» Афанасія Олександрійського та із «Золотою легендою».

У верхній частині стулки Святий Антоній зображений з молитовно складеними руками, знаком непохитної його віри. Його захоплюють на небо хмари крилатих бісів, серед яких — летюча жаба, лисиця з батогом. Святий не звертає уваги на своїх мучителів і не бачить, що йому загрожує також водяний, озброєний рибою — символом гріха.

У пейзажі середньої частині стулки фантастичне сполучене з реальним — схил пагорба виявляється спиною персонажа, що стоїть рачки, а трава — його плащем. Його зад височіє над входом до печери, яку одні дослідники вважають притулком святого, а інші — публічним будинком.

До двозначної печері прямує група бісів, це явно є пародією на релігійний хід. На чолі її біс у митрі та мантії священика, поруч з ним — олень в червоному плащі. Традиційно олень в християнстві є символом вірності душі, тут же його зображення — навмисне блюзнірство.

У нижній частині під мостом, через покритий льодом струмок демонська зграя слухає ченця, який читає нерозбірливий лист. До цієї групи наближається птах на ковзанах, що несе в дзьобі послання з написом «жирно» — насмішка над священиками, які наживаються на торгівлі індульгенціями.

Коли Св. Антоній жив відлюдником у пустелі, його переслідувала найбільш зваблива з усіх спокусниць. В Едемському саду гріхопадіння людини почалося з Єви і з усвідомлення сексуальної привабливості, коли Адам і Єва дізналися, що вони голі. Дияволиця являється святому голою, сором'язливо прикриваючи долонею лобок. Байдужий до спокусливих видінь Антоній зображений тут лицарем віри, що отримав перемогу над силами зла. Ця перемога — головна тема правої стулки лісабонського триптиха. Антоній відводить погляд, але в поле його зору потрапляють бенкетуючі біси, які жестами підкликають відлюдника. На задньому плані дивне місто дияволиці готове запросити святого, варто йому тільки повернутися в той бік. В рові дракон б'ється з людиною, з круглої вежі вивергається полум'я! Місто — приховане пекло, звідки з'явилася дияволиця. Голландський млин, вносить в картину дисонанс, вказує на оманливі можливості земного і рядового і нагадує про ерготизм — отруєння ріжків, що викликається гнилим зерном: цю хворобу помилково називали Антонієвим вогнем.

Чимало тут і відсилань до чорної магії — серед спокус святого, зображених в центральній частині триптиха, присутні і чорна меса, і шабаш, на який, мабуть, поспішають дві фігури, які летять на рибі. Вважається, що диявол допомагає чаклунам летіти до місця демонів збіговиська.

Оголена жінка, яка з-за завіси, яку відсмикує жаба, згідно з «Житіями отців», виявляється бісом, прийнявши вигляд цариці. Сухе дерево, за яким вона стоїть — алхімічна символіка, в достатку присутня в кожній сцені триптиха.

Серед жахливих видінь — старий-гном в червоній відлозі, прикривав все тіло, крім очей і гачкуватого носа. Він іде в дитячих ходунках, на голові у нього прикріплена вертушка. Ходунки і вертушка — вказівка на людську невинність, що зберігається не тільки в дитинстві, але й протягом усього життя.

Накритий стіл, який підтримують оголені біси, — зображення останньої спокуси святого — гріху череводогідництва. Хліб і глечик на столі є також блюзнірською вказівкою на євхаристійні символи (при цьому з горла глечика стирчить свиняча нога).

Ліва стулка

Права стулка

Зовнішні стулки триптиха виконані в техніці гризайлі. На них зображені сцени Страстей Христових. Поки Юда квапливо покидає Гетсиманський сад з тридцятьма срібляниками, храмова варта і слуги первосвященика накидаються на Ісуса так само люто, як демони — на лівій стулці триптиха.

Праворуч зображений Ісус, що впав під вагою хреста і зупинив процесію на Голгофу; Вероніка біжить до Спасителя, щоб витерти піт з його обличчя. Катів це зволікання приводить у ледве стриману лють, інші люди ж дивляться на те, що відбувається швидше з цікавістю дозвільних роззяв, ніж з співчуттям. Трохи нижче розбійники сповідаються монахам у сутанах з відлогами, причому Босх майстерно передає відштовхуючий вигляд цих кліриків.

• Ієронім Босх. Видіння і кошмари / Н. Бюттнер ; [пер. з англ. І. Шевченко]. – Харків : Фабула : Ранок, 2019. – 144 с. : 48 с. іл. – ISBN 617-09-5041-3.
• Шахова К. А. Творчество великих европейских художников XV—XVIII вв. — К. : Вища школа, 1980. — С. 5—31. (рос.)
• Erwin Pokorny: Hieronymus Bosch und das Paradies der Wollust. In: FrühNeuzeit-Info, (PDF; 13 S., 10,2 MB)
• Ilsink, Matthijs; Koldeweij, Jos (2016). Hieronymus Bosch: Painter and Draughtsman – Catalogue raisonné. Mercatorfonds nv. ISBN 9789462301139.
• Hieronymus Bosch, The Temptation of Saint Anthony, ColourLex

Спокуса св. Антонія. 1510. Прадо. Мадрид

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Спокуси святого Антонія (Лісабон)