Спідвей

Офіційним роком народження спідвею прийнято вважати 1923-й. Того року в австралійському містечку Вест-Майтланд, розташованому поблизу Сіднея, з’явився якийсь Джон Хоскінс. Йому йшов 31-й рік, і він безуспішно намагався знайти роботу. За рекомендацією старих друзів Хоскінс влаштувався працювати секретарем у сільськогосподарське об’єднання. Його службова діяльність була пов’язана з роз’їздами, тож Хоскинс отримав у своє розпорядження мотоцикл, який одразу ж йому сподобався і зіграв вирішальну роль у його подальшому житті. У Вест-Майтланді не було зручнішого місця для швидкісної їзди на мотоциклі, ніж кінний іподром, де шефи сільськогосподарського об’єднання влаштовували перегони. Завдяки ентузіазму і наполегливості йому вдалося організувати групу однодумців для проведення мотогонок.

В один з недільних днів вони влаштували пробні заїзди. Ревіння моторів заглушило звуки органу в церкві, розташованій недалеко від іподрому, в якій саме проходило богослужіння, і натовп людей кинувся на іподром. Джон Хоскінс думав, що його розірвуть, але видовище сподобалося, і йому доручили до щорічного дня кінних змагань 15 грудня 1923 року організувати і мотогонки. Виступати на іподромі завдовжки 1/3 милі (близько 536 м) погодилося 60 гонщиків, в кожному заїзді стартувало по шість гонщиків. Успіх змагань, названих «спідвейними гонками» (назву незабаром скоротили до одного слова — «спідвей»), перевершив всі очікування. Цю дату прийнято вважати днем народження спідвею.

Специфіка гонок поступово призвела до створення правил їх проведення. А в організаторів перших гонок не обійшлося без промахів. Наприклад, єдиною умовою гонок була заборона гонщикам знімати ноги з підніжок. Вже в першому ж заїзді шість його учасників майже одночасно влетіли в перший поворот, нахилили свої мотоцикли і всі шість впали. Причиною цього групового падіння стали ліві підніжки: на повороті вони встромлялися в трек, і мотоцикли перекинулися. Після цього було вирішено: зняти підніжки з лівого боку мотоцикла, а дію лівої ноги гонщика не контролювати. Цілком природно, що на повороті вона почала відкидатися назад або ковзати по ґрунту. Це, у свою чергу, привело до появи на лівій нозі гонщика сталевого черевика з гладкою підошвою. Виникли два стилі їзди на поворотах: з лівою ногою, відтягнутою назад — спосіб «ліг трейлінг» і з лівою ногою, яка висунута вперед і ковзає по ґрунту — спосіб «фут форверт». Усе частіше організатори почали застосовувати твердіші, ніж трав'яний дерен, покриття: пісок, шлак, а то і просто — землю.

Почали проводитися змагання в Аделаїді, Перті і Сіднеї. Серед учасників цих гонок були і спортсмени, уродженці Англії, які згодом занесли цей спорт і на Британські острови. Перша гонка в Англії відбулася 19 лютого 1928 року на треку «Кінгс Оук» в Гань Біч недалеко від Еппінга (30 миль на південь від Лондона). На відміну від Австралії, найбільшу популярність на Британських островах отримали насамперед змагання команд і поєдинки двох гонщиків. У 1929 році в Англії вперше у світі з’явилася командна ліга. А через рік на стадіоні «Вімблдон» відбувся перший міжнародний матч між збірними Англії і Австралії: у присутності 30 тисяч глядачів перемогли родоначальники спідвею — 35:17.

У 1929 році спідвей перебрався і на європейський континент. Було побудовано два треки в Іспанії: у Мадриді і Барселоні. У 1929 році відбувся і перший розіграш знаменитого «Золотого шолому Чехословаччини». У 1930 році спідвей дебютував в Польщі, а в 1932 році — у Німеччині. Перша ж спроба організувати змагання по спідвею в Швеції, зроблена в 1934 році, закінчилася невдачею: незабаром після дебюту з’явилося розпорядження влади про заборону гонок, як занадто небезпечних...

Нарешті в 1936 році МФМК (Міжнародною федерацією мотоциклетних клубів), попередником нинішнього МФМ (Міжнародної федерації мотоспорту), був проведений перший офіційний чемпіонат світу (справа в тому, що в 1931—1934 роках Французька мотоциклетна федерація в Парижі на стадіоні «Буффало» проводила змагання, які організатори без згоди МФМК називали «чемпіонатами світу»), з тією лише різницею, що були введені додаткові очки, які нараховувалися гонщикам за результати, показані ними у відбіркових гонках.

У першому особистому чемпіонаті світу брали участь 63 гонщики: 35 англійців, 11 австралійців, по троє представників Данії і США, по два — Іспанії, Румунії, Німеччині і Швеції, по одному — ПАР, Канади і Нової Зеландії. У фінал, який відбувся 10 вересня на «Уемблі», потрапили десять англійців, чотири австралійці, два американці і данець Моріан Гансен. Завдяки додатковим очкам, першим чемпіоном світу став не австралієць Блю Вілкінсон, що виграв усі п’ять заїздів, а його співвітчизник Лайонел ван Прааг, що набрав у фіналі 14 очок, але мав після відбіркових змагань на два очки більше, ніж Вілкінсон.