Станіслав Антоній Щука

Станіслав Антоній Щука (пол. Szczuka Stanasław Antoni; 1652/1654 — 19 травня 1710, Варшава) — шляхтич Великого князівства Литовського, державний діяч Речі Посполитої. Регент Великої та малої коронних канцелярій. Світський коронний референдар. Підканцлер литовський.

Життєпис

Походив з литовської гілки роду. За Юрієм Вишневецьким, народився 1652; сам вказував 1654 piк. Син Станіслава Щуки (помер 1655 чи 1656 року в московській неволі) та його дружини Софії з Нероновичів Шпилевської, доньки pічицького підчашого Стефана Нероновича.

Навчався у Вільнюсі, в 1671-72 — разом з синами литовського підскарбія Героніма Кришпіна Кіршенштайна Яном Геронімом та Анджеєм Казимиром в Краківському університеті. Вивчав філософію 1672 року, його долею зацікавився родич — хелмінський біскуп Казимир Ян Щука, який надав йому підтримку, протекцію. 1675 р. став королівським секретарем. Брав участь у Віденській битві на чолі королівської корогви гусарів, наприкінці вересня захворів бактеріальною червінкою.

Взимку 1687 року отримав посади старости скальського, любельського (урочистий в'їзд 5 січня 1688 р.). Знаходився серед близького оточення королевича Якуба, з ним був у 1687 р. біля Кам'янця. Сприяв «залагодженню» справи Якуба Бецала — державця королівського, якого оскаржувала опозиція за зловживання, наругу над розп'яттям.

Двічі обирався маршалком на сеймах 1688-1689 та 1699 років.

Під час сейму взимку 6 лютого 1695 р. оженився з Констанцією Марією Потоцькою — дамою двору королеви, донькою яблунівського старости Богуслава Потоцького (†1684/1693 рр.). Весіллю сприяла київська воєводина Анна Станіславська, це дало йому посаг 140 000 злотих польських (70 — готівка, решта — клейноти, виправи). Шлюб викликав злослівні коментарі (анонімний вірш). За правління Яна ІІІ найчастіше перебував у власному палаці (Варшава, ріг Длуґої та Мьодової, раніше палац Котовских), рідше — в Радзині. Брав участь у битві під Підгайцями. В таборі під Бережанами 25 вересня 1698 р. сприяв залагодженню конфлікту між красноставським старостою Міхалом Потоцьким та мальборським воєводою Яном Єжи Пшебендовським.

18 вересня 1703 р. на раді сенату у Варшаві разом з Любомирським, А. М. Сенявським, примасом Радзєйовським виступили проти перемир'я з московитами, висиланню посольства. 1706 р. дружина з дітьми була ув'язнена коронним підкоморієм Є. Д. Любомирським, за дорученням Станіслава Лещиньського утримувались в Щецині. Пізніше казав, що мусів віддати їх «в заставу», його лякали ув'язненням в Стокгольмі, наказали перепросити Карла XII. Цілий рік перебував з С. Лещинським в Саксонії, восени 1707 р. повернувся до Речі Посполитої.

27 лютого 1691 р. отримав королівщину Седнів (Чернігівське воєводство), 1694 року — значні маєтки в Новгород-Сіверському повіті. Отримав маєтки померлого бездітним Вишгородського стольника Станіслава Котовського. Володів багатьма іншими маєтками, мав інші посади, які давали прибуток. Іноді обманював, щоб отримати майно.

Вкладав значні кошти в місто Щучин (тепер Підляське воєводство), де будував пишний замок, костел, монастир піярів. Коло 1698 року тут працював Юзеф Фонтана ІІ, з 1708 року будувався костел імені Пресвятої Діви Марії, який частково сам проектував. Інтер'єр храму робив Юрій Елевтер Семигіновський.

Був власником:

За посередництва Стефана Александра Потоцького відновилися перемовини між ним та А. М. Сенявським після перебування С. А. Щуки у Вишнівці в грудні 1708 року.

Помер від запалення легень. Тіло було поховане в криптах костелу Щучина біля 2-х дітей, на його прохання вдова звільнила підданих від прострочених боргів.

Сім'я

Дружина перейшла з євангелістсько-реформатського обряду на католицтво, померла 1733 року в Радзині. Діти:

  • Август Міхал (29.9.97-1702), хресні батьки — Марія Казимира, королева-вдова; король Август ІІ
  • Марцін Леопольд (13.11.1698−1728) — староста Вонвольницький, зять Александра Яна Потоцького
  • Ян Кантій (1699/1700-1724) — зять Сапіг; сини були спадкоємцями бездітного мінського кастеляна Міхала Яна Щуки.
  • Анна Марія (1703–1705)
  • Вікторія (23.12.1701-1735) — дружина Яна Станіслава Контського (з 1719), з 1731 — кухмістра Яна Цетнера; по смерті братів — дідичка всіх родових маєтків.

Примітки
  1. Kinga Blaschke. Kościoł parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I, tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 34-35. ISBN 978-83-89273-71-0 (пол.)
  2. Hornodstajpol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 130. (пол.) — S. 130–131. (пол.)

Джерела
  • Ониськів М. Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 4 (517) (липень—серпень). — С. 161–178. — ISSN 0130-5247.
  • Palkij H. Szczuka Stanasław Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654–1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — t. XLVII/3, zeszyt 194. — S. 469–480; t. XLVII/4, zeszyt 195. — S. 1. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.