Станіслав Басай

Під час Польської кампанії, 1 вересня 1939 року, брав участь у бою під Мокрою. У січні 1940 року Басай «Рись» вступив до Спілки збройної боротьби. З осені 1940 року Басай переходить до Батальйонів хлопських.

Навесні 1942 року Басай створив Спеціальний батальйон, виділений командуванням БХ для боротьби з українцями, який згодом став називатися 1-й Батальйон хлопський[1]. З 1943 року Басай командир операційного підрозділу повітового командування у Грубешові. У 1943—1944 роках 1-й Батальйон хлопський під командуванням Басая «Рися» постійно базувася поблизу села Смолигів.

У Томашівському повіті «спеціальний батальйон» Басая «Рися» уклав угоду із радянським загоном Шангіна про спільну боротьбу з німцями та українськими націоналістами[2].

У квітні 1944 року з Галичини та Волині прибули свіжі сили УПА. Станіслав Басай відвів свій батальйон за річку Гучва. Комен­дант Армії Крайової Грубешівського повіту визнавши цей вчинок Басая дезертир­ством, намагався притягнути його до військового суду[2].

22 жовтня 1943 року в селі Мірче банда Басая «Рися» вбила 26 українців та спалили 190 господарств, 27 жовтня 1943 року в Молодятичах убито 14 українців. 18 грудня 1943 року внаслідок нападу банди Станіслава Басая «Рися» на Пересоловичі загинули 18 українців. 24 грудня 1943 року в селі Модринь вбито 16 українців, усіх хто не встиг втекти від поляків[3].

12 лютого 1944 року польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням Станіслава Басая «Рися» здійснили напад на село Верешин, де розстріляли весілля та вбили 12 українців, у тому числі 4 жінки і нареченого[4].

У лютому 1944 року банда Басая «Рися» напала на село Малків де вбили 80 українців та спалила значну частину села[5]. 20 березня 1944 повторно здійснили напад на село Верешин, вбили 35 українців та спалили село, у травні 1944 року вбили ще кількох українців. Загалом у селі Верешин від рук польських бандитів Басая «Рися» загинуло близько 110 мешканців-українців[6].

8 березня 1944 року в селі Пригоріле під керівництвом Станіслава Басая поляки спалили обійстя українців та вбили в селі тих, хто не встиг втекти. У березні 1944 року в Старому Селі банда Басая «Рися» вбила 28 українців.

Станіслав Басай був одним з організаторів та керівників так званого «Антиукраїнського наступу» — акції зі знищення місцевого українського населення польськими бойовиками. Так 10 березня 1944 року в різанині у Сагрині було вбито від 800 до 1240 українців[7]. Цього ж дня польські банди під керівництвом Басая спалили село Шиховичі та вбили 137 місцевих мешканців-українців, у Турковичах вбито щонайменше 80 українців, 150 будинків були зруйновані[8], у селі Ласків вбили понад 330 українців[3].

Польські бандити з 1-го Батальйону хлопського Басая «Рися» постійно тероризували українське населення села Смолигів. У своїх спогадах О. Мартинюк з села Верешин пише, що у Смолигові Басай зігнав 70 місцевих мешканців-українців до стодоли та підпалив, врятувався лише один хлопець, всі інші згоріли живцем. Там же у Смолигові була криниця забита дитячими тілами[9]. Через звірства Басая «Рися» 27 березня 1944 року, під час штурму села 5-им полком 14-тої гренадерської дивізії СС «Галичина» під командуванням підполковника Фроемерта, село було спалено, загинуло 200 поляків та 59 українців.

Ліквідований 25 березня 1945 року в Крилові вояками Української Повстанської Армії куреня «Вовки» під командуванням Мар'яна Лукасевича-«Ягоди»[10].

• Ziembikiewicz Z. W partyzantce u "Rysia". Wspomnienia zolnierza I Batalionu Oddzialow Hrubieszowskich BCh. Warszawa, 1982.